Про страх відповідальності й неочевидні причини його появи
В англійській мові слово відповідальність складається з двох: response – відповідь і ability - здатність, спроможність.
Іншими словами, у англомовних культурах відповідальна людина, це та, котра здатна відповідати. На виклики життя, на ситуацію, за власні вчинки і дії, за дії інших людей, груп, команд.
А що в нашому пост совку? Те саме, що і в них, плюс особливості тоталітарного режиму.
І тут ми дуже відрізняємося.
Ідея особистої відповідальності (а звідси потім - ініціативності) гарно працює в них, і дуже важко приживається у нас.
Згадай, з якою інтонацією частіше тобі говорили: «Ти несеш за це відповідальність!» або «Ти маєш бути відповідальною людиною!»
А тепер згадай вираз про те, що саме робить ініціатива з ініціатором.
Промовисте дієслово, правда?
Такий вираз міг народитися тільки в совку, де яскравих, самобутніх, дійсно ініціативних людей, з гарно вираженим відчуттям власної відповідальності (і гідності!) засилали, ув’язнювали або (і) розстрілювали.
Через це вцілілі після репресій і тюрем люди (і їх діти, і діти їх дітей) з великим скепсисом сприймають ідею особистої відповідальності.
Бо знають: якщо ти відповідальна людина – то не можеш бути байдужим, заявляєш про свою позицію. Але не дивуйся, якщо після цього прийдуть люди в цивільному, пред’являть документи і попросять пройти з ними.
Малоініціативність, пасивність і лінощі – тільки з одного боку є рисами характеру, яких треба позбутися. Це ще і механізм виживання, який добре працював і продовжує працювати.
А якщо щось добре працює, ти ж його не викидаєш?
