Тільки кожний шостий підліток займається спортом, десятий у вільний час відвідує студії, клуби за інтересами, кожний 16-й займається самоосвітою, проте переважна більшість відпочиває у колі друзів чи біля гаджетів.
Вікові особливості ціннісних орієнтацій старших підлітків
Ціннісні орієнтації підлітка формуються поступово в процесі його соціалізації шляхом проникнення соціальної інформації в індивідуально-психологічний світ дитини. Формування системи ціннісних орієнтацій являє собою процес становлення особистості, і ця система є засобом реалізації певних суспільних цілей.
Саме в цей період система цінностей старшокласників набуває визначного характеру. У дослідженнях останніх років показано, що у підлітковому віці ціннісні орієнтації особистості представляють собою динамічну систему, яка знаходиться на стадії становлення, тому на неї впливають позитивний розвиваючий вплив в умовах психологічного супроводу в рамках учбової діяльності засобами навчання і з опорою на провідний вид діяльності в цьому віці. У дослідженнях вікових особливостей ціннісно-смислової сфери показано, що саме в старшому підлітковому віці цінності та смисл набувають рис ієрархічно організованої системи. Яскраво виділяється така характеристика особистості як спрямованість: відбувається вибір пріоритетів, постановка перспективних цілей, побудова образу майбутнього, стратегії життя та визначення його смислу. Ця система, на цьому етапі ще не стійка та гнучка, розпочинає в повній мірі визначати поведінку підлітка. Саме тому надзвичайно важливим стає аналіз специфічних особливостей ціннісно-смислової сфери підлітка.
Механізм ціннісної орієнтації реалізується наступним чином: потреба – інтерес – установка – ціннісна орієнтація. Інтерес – це усвідомлена потреба, установка – схильність до певної оцінки на основі соціального досвіду, який здобуває особистість по відношенню до тих чи інших соціальних явищ, та готовність діяти у відповідності з цією оцінкою. Ціннісна орієнтація сприймається як загальна спрямованість свідомості та поведінки особистості.
В від того, що виступає об’єктом оціненого ставлення людини – матеріальний світ, інша людина або власне «я», цінності умовно поділяються на матеріальні, соціальні та духовні. Будучі утворенням ідеального порядку, цінності отримують практичне втілення в реальній поведінці людей.
В сучасних умовах процес формування ціннісних орієнтацій молодого покоління протікає на фоні реформування самого суспільства. Такі зміни ведуть не тільки до змін системи економічних відносин, але й найпрямішим чином позначаються на духовному кліматі, міжособистісних зв’язках та відносинах.
У пізнанні особливостей соціального розвитку та характеру соціалізації, етап підліткового віку займає особливе місце. Він розглядається як специфічний пубертатний період, який характеризується особливою динамікою «позбування попередньої фази розвитку» та становлення нової системи життєвих орієнтацій. Саме тому актуальним залишається розкриття структурно-змістовних характеристик, тенденцій, факторів, умов, які зумовлюють процес соціалізації підлітка, формування його соціальної позиції, самовизначення.
Характерною особливістю підліткового віку є формування особливого типу молодіжної субкультури, на які впливають фундаментальні механізми культурної трансформації нового типу ціннісно-нормативних моделей.
Психолог Б. Битінас при аналізі механізмів формування ціннісних орієнтацій показує роль вільного виховання, фіксованих соціальних установок і переконань. Під інтеріоризацією розуміють процес перетворення соціальних ідей як специфічного досвіду людства у такі що спонукають його до позитивних вчинків та утримання від негативних. Отже, інтеріоризація – це не тільки засвоєння соціальних норм, але й становлення цих ідей домінантами, регуляторами життя людини. Соціальні ідеї вважаються інтеріоризованими, коли опановуються людною. Таким чином, процес формування ціннісних орієнтацій являє собою процес переводу об’єктивних цінностей у суб’єктивні, особистісно значущі.
Виникає задача формування у дитини неусвідомлених рушійних сил просоціальної поведінки та внутрішніх «гальмів», які стримують негативну поведінку. На цьому будується концепція вільного виховання, яка відмовляється від примусу, але тільки за умов наявності сформованих неусвідомлених внутрішніх регуляторів поведінки дитини.
Найбільш значущими для підлітка є особистісна участь у соціально значущих подіях. При цьому Б. Битінас відмічає, що у підлітковому віці важливі не стільки самі соціальні ідеї, скільки емоційне ставлення дорослих до цих ідей та побудова на цьому ставленні поведінки. В молодшому підлітковому віці на перший план висувається задоволення, яке підліток переживає завдяки правильному вчинку, та страждання через проступок. При негативному емоційному досвіді формується негативна позиція особистості. Так, встановлено, що в несприятливих родинах діти практично не відчувають позитивних переживань, і це є основною причиною формування їх негативної позиції. Створення умов для позитивних емоційних переживань формує сприятливі передумови для зміни негативної позиції.
Процес виховання будується таким чином, щоб для підлітка він виступав би як задоволення його особистісних потреб, інтересів, як процес самореалізації.
Правомірно можна виділити два аспекти засвоєння підлітками цінностей: процесуальний та змістовний. Змістовний компонент реалізується через засвоєння знань про цінності, норми поведінки, здатність до співчуття та співпереживання, усвідомлення необхідності певної поведінки у відповідності із цінностями, готовність діяти у відповідності з наявними знаннями та має ряд особливостей (нестійкість, недостатність), обумовлених віковими особливостями підліткового віку. Процесуальний аспект включає в себе етапи засвоєння підлітками моральних цінностей: від пізнання смислового змісту моральних норм та цінностей до реалізації в поведінки.
Кожен з цих етапів залежить від особистої значущості для підлітка моральної цінності, знання її сутності, готовності та вміння реалізувати її в поведінці, від соціальних та педагогічних умов, в яких проходить процес засвоєння.
Процес орієнтації передбачає наявність трьох взаємопов’язаних фаз, які забезпечують розвиток. Фаза привласнення особистістю цінностей суспільства по мірі свого функціонування продукує ціннісне ставлення – ціннісні орієнтації та ієрархічну систему ціннісних орієнтацій. Фаза перетворення, базуючись на привласнених цінностях, забезпечує перетворення образу Я, яке розвивається у взаємодії «Я – реальне» - «Я – ідеальне» - «життєвий ідеал». Фаза прогнозу – заключна, забезпечує формування життєвої перспективи особистості як категорія орієнтації.
Для визначення ефективності формування ціннісних орієнтацій Н. М. Ушакова виділяє наступні критерії:
Розвинуті ціннісні орієнтації – це ознака зрілості особистості, показник міри її соціальності. Стійка та несуперечлива структура ціннісних орієнтацій обумовлює розвиток таких якостей особистості, як цільність, надійність, вірність певним принципам та ідеалам, активність життєвої позиції. Суперечливість породжує непослідовність у поведінці. Нерозвиненість ціннісних орієнтацій є ознакою інфантилізму, що особливо помітно у молодого покоління.
Зважаючи на велике різноманіття ціннісних орієнтацій молоді, Ю. Волков поділив їх на певні категорії, зокрема: інтелектуально-освітні цінності, культурні цінності, політичні цінності тощо.
Інтелектуально-освітні цінності необхідно розглядати в ракурсі розумового, творчого потенціалу, який на жаль значно знизився за останні роки. Цей феномен вчені пов’язують, насамперед, з погіршенням фізичного та психічного здоров’я молодого покоління. Швидко збільшується кількість захворювань, росте число людей з розумовими вадами, дефіцитом або надлишком ваги, це є наслідком багатолітньої населення та неповноцінного харчування. Результати соціологічних досліджень у Республіки Білорусь 2005 року свідчать: власні інтелектуальні, творчі здібності молоді люди оцінюють дуже низько. Тільки 19% з них вважають ці здібності високими, 22% називають себе талановитими.
Така низька самооцінка характеризує відсутність віри молоді у власні сили, і це природно, негативно відображається на їх приток до сфери інтелектуальної праці. Всі вікові групи головним засобом досягнення цілі вважають професіоналізм та кваліфікацію. Але в очах молоді продовжує падати цінність розумової праці, освіти та знань. Навіть студентам володіння знаннями цінується досить низько. Якщо розглядати ієрархічний ряд цінностей у опитаних із неповною середньою освітою, то друге місце займають професіоналізм та кваліфікація, вміння знаходити спільну мову з людьми, далі – здоров’я, самостійність та не, наявність зв’язків, ініціатива та підприємливість. Молодь із загальною середньою освітою важливими засобами вважає професіоналізм та кваліфікацію, працьовитість та наполегливість, ініціативу та підприємливість, наявність зв’язків, здоров’я. Студенти не надають великої уваги знанням, не цінуючи їх. Сьогодні значно виросла нерівність у галузі освіти (з’явилися елітарні навчальні заклади).
Сучасне суспільство багато віків знаходиться у стані постійного конфлікту поколінь. Сьогоднішнє молоде покоління опиняється у складному становищі: різні перевороти у соціально-економічному укладі супроводжуються кризою ціннісної свідомості. Соціальні цінності, яким жили «батьки», в теперішньому часі втратили практичне значення для «дітей».
Цінності покоління підлітків слід розглядати в ракурсі його розумового, творчого потенціалу, який, нажаль, значно знизився за останні роки. Це пов’язано з погіршенням фізичного та психічного стану підростаючого покоління.
У зв’язку із посиленнями соціальної та майнової нерівності збільшується й нерівність освітня, внаслідок чого звужується соціальна база розвитку інтелектуального потенціалу молоді. Вагомою загрозою для суспільства стало «витікання мізків» за кордон. Тим самим продовжується процес інтелектуального збідніння.
Суспільство, яке зробило матеріальне благополуччя та збагачення сенсом і філософією свого існування, формує відповідну культуру та життєві потреби молодих людей.
Електронні засоби масової інформації заповнюють значну частину їх вільного часу і виступають як важливий інструмент формування духовного світу, культурних цінностей та установок для сучасної молоді. Зокрема, для 1/3 молодих людей перегляд телепередач та «бродіння» у соціальних мережах є першочерговим заняттям у вільний час. Наприклад, універсальний характер, за спостереженнями науковців, має для багатьох молодих людей акт покупки добре розрекламованих товарів. Залучення до світу престижних і красивих речей стає самоціллю існування, смислом буття. Культ моди, речей, споживання оволодіває свідомістю молоді і набуває універсального характеру.
Класична культура починає втрачати цінність і привабливість. Сьогодні спостерігається тенденція до подальшої дегуманізації і деморалізації соціокультурних цінностей. Ця тенденція проявляється в піднесеному інтересі молоді до сцен і епізодів насилля та сексу, жорстокості в кінематографі, телебаченні, театрі, музиці, літературі, мистецтві. В соціокультурних цінностях переважають споживацькі орієнтації.
Тільки кожний шостий підліток займається спортом, десятий у вільний час відвідує студії, клуби за інтересами, кожний 16-й займається самоосвітою, проте переважна більшість відпочиває у колі друзів чи біля гаджетів. Внаслідок такого підходу відбувається тотальне викорінення із культурного обігу цілого пласту культури, мистецтва, науки. Народна культура (традиції, обряди, фольклор) сприймається більшою частиною молодих як анахронізм.
Засвоюючи поведінкові стандарти домінуючих соціальних відносин, підліток може визначити межі своєї найвищою ідентифікації лише в рамках масової культури, уніфікуючи його духовні потреби, виводячи їх в основному в рекреативну сферу.
Сутність самоідентифікації полягає в розумінні себе як цілісності в процесі визначення кордонів власної культурної ідентичності. Частіше за всього цей процес носить характер повного або часткового ототожнення себе з тією або іншою культурою (масовою, класичною, конфесіональною та ін.) або навпаки, у випадку виникнення субкультур (ідентифікація від зворотного) здійснюється не за ознакою спільності, а відторгнення від сформованих культурних норм. У підлітків культурна ідентифікація часто носить транзитний, перехідний характер, коли ідентичність не спирається на найближче середовище, а шукає у змінній свідомості нові форми.
Моральні цінності не абстрактне поняття, вони тісно пов’язані із моральними якостями. Отримавши волю засоби масової інформації, різних форм масової культури стали визначальним чином впливати на формування ціннісних установок, стилю та образу життя населення, особливо молоді.
Серед цієї вікової категорії почалось різке зниження значимості духовно-моральних якостей. Для більшої її частини невиправдано приниженим є значення народного та духовного мистецтва, художніх творів вітчизняної класики.
Моральні цінності проявляються в діях людини, які вона вчиняє стосовно іншої людини. Таким чином, мистецтво є ефективним засобом формування моральних ціннісних орієнтацій особистості та здатне залишити глибокий слід в її становленні, допоможе реалізувати можливості, долучити до накопиченого людського досвіду, загальнолюдським інтересам, прагненням, ідеалам.
