Динамічний світ першого року життя. Присутні в ньому і перші страхи. Їх коріння та розуміння
Страхи немовлят до 1 року
Маю зазначити що їх відчувають всі немовлята без виключення.
❦ страх в місяць:
малюк сприймає все через внутрішній комфорт чи дискомфорт. Для малюка в цей час нема чіткого уявлення про світ. Світ для маляти те що він бачить, якщо він чогось не бачить - це значить його нема, воно зникло і мама що відійшла - також зникла?😳( таке відчуття зберігається приблизно до року, адже нема сприйняття що об’єкти постійні). Дитина починає пхикати призиваючи маму в надії що вона прийде. Якщо мама реагує вчасно досить прости заспокоїти малюка, у випадку коли мама не встигла почуття страху дійшло до межі це може спричинити сильний плач навіть оціпініння.
Дитину потрібно брати на руки, коли вона пхикає і вочевидь потребує вас.Існує альтернативна бачення однак діти в цьому віці щирі, зовсім ще не здатні маніпулювати тому плач це прояв потреби, а потребу не можливо скасувати або перевиховати, лише задовільнити.Страх втратити маму послабиться ближче до першого року малюка.
❦ страх 7 - ми місяців, страх сторонніх людей.
Дитина в перші роки свого життя робить постійні стрибки в своєму розвитку. Малюк вже сидить а значить бачить світ з іншого ракурсу. В один момент він проснеться з розумінням що є чужі та свої люди. Це відкриття роблять всі дітки, однак не всі однаково по інденчивності реагують на це. Люди чужі, світ небезпечний - де шукати відповіді? - звичайно на обличчі та в голосі мами. Дитина дуже чутлива до емоцій що зчитує з поведінки та голосу мами. Потрібно це розуміти і попередити оточення про такий нормальний перебіг подій ( ще вчора малюк посміхався сусідці, а вже сьогодні плаче і ховає обличчя в маминих обіймах). Навіть погляд очі в очі може бентежити. Дайте дитині час аби освоїтися в новому навику. Вище зазначені страхи є нормальними для дитини в процесі становлення і потребують надійної, материнської підтримки, і дитина має ресурс аби з ними справитись.
Однак якщо ваш малюк:
❦ Часто надовго завмирає;
❦ Подовгу дивиться в « нікуди»;
❦ Не реагує на спроби вступити в комунікацію;
❦ Заціпеніння різко змінюється голосним плачем;
⠀Якщо така поведінка часта і періодична це потребує негайного звернення до психолога чи психотерапевта.
