Страхи немовлят до 1 року

Автор: Юлія Ємельянова , 08.04.2021 (693 переглядів)
Дитяча психологія, Страхи та фобії, Дитячо-батьківські відносини
Страхи немовлят до 1 року

Динамічний світ першого року життя. Присутні у ньому і перші страхи. Їх коріння та розуміння

Страхи немовлят до 1 року

Маю зазначити, що їх відчувають всі немовлята без виключення.

❦ страх у місяць:

малюк сприймає все через внутрішній комфорт чи дискомфорт. Для малюка в цей час немає чіткого уявлення про світ. Світ для малюка те що він бачить, якщо він чогось не бачить - це значить його нема, воно зникло і мама що відійшла - також зникла? Дитина починає пхикати призиваючи маму в надії що вона прийде. Якщо мама реагує вчасно досить просто заспокоїти малюка, у разі коли мама не спіткала почуття страху дійшло до межі це може спричинити сильний плач навіть оціпініння. альтернативне бачення однак діти в цьому віці щирі, зовсім ще не здатні маніпулювати тому плач це прояв потреби, а потребу не можливо скасувати або перевиховати, лише задовільнити. Страх втратити маму послабитися ближче до першого року малюка. 7 - ми місяців, страх сторонніх людей.

Ребенок у перші роки свого життя робить постійні стрибки у своєму розвитку. Малюк вже сидить а значить побачити світ з іншого ракурсу. Одного разу він прокинеться з розумінням що є чужі та свої люди. Це відкриття роблять усі дітки, проте не всі однаково по інденчності реагують на це. Люди чужі, світ небезпечний - де шукати відповіді? - звичайно на обличчі та в голосі мами. Дитина дуже чутлива до емоцій, що зчитує з поведінки та голосу мами. Потрібно це розуміти і попередити оточення про такий нормальний перебіг подій (ще вчора малюк посміхався сусідці, а вже сьогодні плаче і ховає обличчя у маминих объятиях). Навіть погляд очі в очі може бентежити. Дайте дитині час аби освоїтися у новому навичці. Вище зазначені страхи є нормальними для дитини в процесі становлення і потребують надійної, материнської підтримки, і дитина має ресурс аби з ними впоратися. Однак якщо ваш малюк: Часто надовго завмирає;

❦ Довго дивуватися в «нікуди»;

❦ Не реагує на спроби вступити до комунікації;

❦ Заціпеніння різко змінюється  голосним плачем;

>

⠀Якщо таке поведення часто і періодичне це потребує негайного звернення до психолога чи психотерапевта.

Стаття вже набрала лайків