В Україні нівельовано багато цінностей, на яких зазвичай тримається здорове суспільство, яке має перспективи. Система ціннісних орієнтацій виражає внутрішню основу відносин особистості з дійсністю.
Проблеми, пов’язані з людськими цінностями, належать до числа найважливіших для наукових галузей, які займаються вивченням людини та суспільства. Це викликано, насамперед тим, що цінності виступають інтегративною основою як для окремо взятої особистості, так і для будь-якої соціальної групи, нації та всього людського в цілому.
Ціннісні орієнтації – складний соціально-психологічний феномен, який характеризує спрямованість та зміст активності особистості, яка є складовою частиною системи відносин особистості, визначаючи загальний підхід людини до світу, до себе; яка надає сенс та спрямованість особистій позиції, поведінці, вчинкам. Система ціннісних орієнтацій виражає внутрішню основу відносин особистості з дійсністю.
У процесі історичного розвитку сформувався цілий ряд механізмів, за допомогою якого здійснюється передача цінностей через покоління. Серед них чільне місце посідає: сім’я, церква, мистецтво, література, культура. Цінності можуть засвоюватися людиною як свідомо, так і несвідомо (людина не може пояснити чому віддає перевагу одним цінностям над іншими). Саме тут відкриваються великі можливості для підміни одних цінностей іншими.
До псевдоцінностей належать цінності, які не сприяють самореалізації людини або навіть є перешкодою для самореалізації, проте людина може бути переконаною у зворотньому. Зокрема, як свідчать соціологічні дослідження, багато молоді вважає, що і є цінними тому, що стимулюють творчість. Орієнтація на псевдоцінності є досить небезпечною для людини і для оточуючих її людей. У таких людей часто виникає ілюзія, про те, що оволодіння найбільш значною цінністю (гроші, золото, влада) відкриє шлях до оволодіння іншими загальнолюдськими цінностями (добро, красота, любов, гармонія, тощо). Зокрема більшість переконана в тому, що якщо вони здобудуть необмежену владу, або великі гроші, то зможуть реалізувати себе на основі істинних цінностей, таких як доброта, безпека, тощо.
Серйозною перешкодою для цього є відсутність необхідних можливостей. Останнім часом в Україні значно зменшилася кількість палаців культури, клубів, об’єднань по роботі з дітьми, підлітками і молоддю за місцем проживання. До цього можна додати і проблему комерціалізації культури, що існує у всіх постсоціалістичних країнах, у тому числі й в Україні.
Принципове значення з погляду не тільки культурного розвитку людини взагалі, але й формування в неї почуттів патріотизму має ставлення до книги, читацького смаку. Це свідчить про необхідність не просто розвивати в індивіда потреби у оволодінні культурними, духовними цінностями і тяжіння до них, а й формувати визначені естетичні смаки, розуміння і відчуття прекрасного. Для цього слід активніше використовувати всі засоби – навчальну, пропагандистську роботу, тощо. У театрах, художніх колективах, групах, творчих об’єднаннях сьогодні працюють понад 100 тисяч молодих діячів літератури, мистецтва; тисячі талановитих людей навчаються у творчих навчальних закладах різного рівня. Протягом ряду років в Україні та за її межами набули великої популярності фестивалі та конкурси.
Проте майнове розшарування населення України, розвиток комерційного сектору створюють об’єктивні умови для пропозиції населенню, насамперед молоді, «престижних» видів послуг у сфері організації дозвілля: відкриваються казино, бари, нічні клуби, дискотеки, з якими державні установи культури просто не здатні конкурувати на рівних. Крім того, мало кого (у тому числі, на жаль, і державу) цікавить змістовний бік діяльності таких установ, якою мірою вони дійсно розширюють і розвивають духовний світ людей, їх культурний потенціал.
Для молоді характерним є захоплення сучасними нетиповими музичними течіями, комп'ютерними іграми, гаджетами, спілкуванням через Інтернет. Майже відсутнім в Україні є захоплення образотворчим мистецтвом, класичною музикою, художньою літературою, яка за останні роки в Європі почала набувати істотного значення серед культурних цінностей. Також однією з характерних ознак нашої держави є те, що в ній відсутні якісні закони, які могли б регулювати культурне життя суспільства, відсутні кваліфіковані кадри для створення якісних програм з розвитку молоді, погано розвинена інфраструктура населення. Саме через це населення країни піддається активному впливу з боку інших культур і не має змоги створити своєї власної системи цінностей, своєї власної стійкої тенденції розвитку держави та населення щодо іноземного впливу.
Криза цінностей – це ще й криза демократії. Це егалітарна сила, спрямована на створення рівності між людьми і людськими спільнотами у доступі до ресурсів, у вираженні своїх потреб перед владою, що нещодавно було цінністю абсолютною. Сьогодні ж ця цінність проходить серйозні випробування. За даними досліджень Інституту соціології НАН України, у 2006 р. лише 6,6% опитаних вважали, що наш час є часом моральних авторитетів, а часом політиканів його вважають 41,9%, часом шахраїв – 37%, часом пристосуванців – 29,6%. Руйнування традиційної системи цінностей – ось головна проблема сучасного суспільства.
В Україні нівельовано багато цінностей, на яких зазвичай тримається здорове суспільство, яке має перспективи. І у докорах, що звучать, багато чого залежить від швидкої, майже калейдоскопічної зміни уявлень про високе і низьке. Внаслідок – перевертається сама шкала цінностей, принижується сам людський образ.
Зміни у суспільній свідомості трапляються з різних причин, серед яких – наукові відкриття, еволюція релігійних вірувань, зміни моральних цінностей, дії мас-медіа, зміни в економіці, технологічні інновації, демографічні зсуви тощо. Соціальні цінності зовсім необов'язково раціональні, – вони просто існують.
Дослідження, проведене у 2015 році компанією «GfK» на замовлення Міністерства молоді та спорту України на вибірці у 2852 молодих людей від 14 до 35 років по всій території України показує, що вибір спеціальності тільки 49% відповідає власним захопленням, лише 6% за результатами профорієнтаційного тесту, 30% обрали спеціальність бо вона забезпечує гідний заробіток. Це ж дослідження має красномовні результати, які свідчать про те, що 59% молодих людей займалися фізичними вправами або спортом за останні 7 днів, 44% молодих людей не мають шкідливих звичок, водночас 26% жодного разу не займалися спортом або будь-якою активністю за останній рік, 10% пробували , 27% палять, з них 67% бажають кинути палити.
Для підвищення ціннісного ставлення до родини молодших підлітків можу рекомендувати заходи, які включають класну годину «Своя родина» та урок «Родина і сімейні цінності».
