В Україні нівельовано багато цінностей, на яких зазвичай тримається здорове суспільство, яке має перспективи. Система ціннісних орієнтацій виражає внутрішню основу відносин особистості з дійсністю.
Проблеми, пов'язані з людськими цінностями, належать до числа найважливіших для наукових галузей, які займаються вивченням людини та суспільства. Це викликано насамперед тим, що цінності виступають інтегративною основою як для окремо взятої особистості, так і для будь-якої соціальної групи, нації та всього людського в цілому.
Ціннісні орієнтації – складний соціально-психологічний феномен, який характеризує спрямованість та зміст активності особистості, яка є складовою частиною системи відносин особистості, визначаючи загальний підхід людини до світу, до себе; яка надає сенс та спрямованість особистій позиції, поведінці, поступкам. Система ціннісних орієнтацій виражає внутрішню основу відносин особистості з дійсністю.
У процесі історичного розвитку сформувався цілий ряд механізмів, за допомогою якого здійснюється передача цінностей через покоління. Серед них чільне місце посідає: сім'я, церковь, мистецтво, література, культура. Цінності можуть засвоюватися людиною як свідомо, так і невідомо (людина не може пояснити чому віддає перевагу одним цінностям над іншими). Саме тут відкриваються великі можливості для підміни одних цінностей іншими.
До псевдоцінностей належать цінності, які не сприяють самореалізації людини або навіть є перешкодою для самореалізації, проте людина може бути упевненою у зворотному. Зокрема, як свідчать соціологічні дослідження, багато молоді вважають, що є цінними тому, що стимулюють творчість. Орієнтація на псевдоцінності є досить небезпечною для людини та для оточуючих її людей. У таких людей часто виникає ілюзія, що оволодіння найбільш значною цінністю (гроші, золото, влада) відкриє шлях до оволодіння іншими загальнолюдськими цінностями (добро, краса, любов, гармонія тощо). Зокрема більшість упевнена в тому, що якщо вони здобуть необмежену владу, або великі гроші, то зможуть реалізувати собі на основі істинних цінностей, таких як доброта, безпека тощо. Останнім часом в Україні значно зменшилося кількість палаців культури, клубів, об'єднань по роботі з дітьми, підлітками та молоддю за місцем проживання. До цього можна додати і проблему комерціалізації культури, що існує у всіх постсоціалістичних країнах, в тому числі й в Україні. до книги, читацького смаку. Це свідчить про необхідність не просто розвивати в індивіда потреби в оволодінні культурними, духовними цінностями та тяжіння до них, а й формувати визначені естетичні смаки, розуміння та відчуття прекрасного. Для цього слід активніше використовувати всі засоби – навчальну, пропагандистську роботу тощо. У театрах, художніх колективах, групах, творческих об'єднаннях сьогодні працюють понад 100 тисяч молодих діячів літератури, мистецтва; тисячі талантливих людей навчаються у творчих навчальних закладах різного рівня. Протягом ряду років в Україні та за її межами здобули велику популярність фестивалі та конкурси. сфері організації дозвілля: відкриваються казино, бари, нічні клуби, дискотеки, з якими державні установи культури просто не здатні конкурувати на рівних. Крім того, мало кого (у тому числі, на жаль, і державу) цікавити змістовний бік діяльності таких установ, якою мірою вони дійсно розширюють і розвивають духовний світ людей, їх культурний потенціал.
Для молоді характерним є захоплення сучасними нетиповими музичними течіями, комп'ютерними іграми, гаджетами, спілкуванням через Інтернет. Майже відсутнім в Україні є захоплення образотворчим мистецтвом, класичною музикою, художньою літературою, яка за останні роки в Європі почала набувати істотного значення серед культурних цінностей. Також одним з характерних ознак нашої держави є те, що в ній відсутні якісні закони, які могли б регулювати культурну життя суспільства, відсутні кваліфіковані кадри для створення якісних програм з розвитку молоді, погано розвинена інфраструктура населення. Саме через це населення країни піддається активному впливу з боку інших культур і не має змоги створити свою власну систему цінностей, свою власну стійку тенденцію розвитку держави та населення щодо іноземного впливу. Криза цінностей – це ще й криза демократії. Це єгалітарна сила, спрямована на створення рівності між людьми та людськими спільнотами у доступі до ресурсів, у вираженні своїх потреб перед владою, що нещодавно було цінністю абсолютною. Сьогодні ж ця цінність проходить серйозні випробування. За даними досліджень Інституту соціології НАН України, у 2006 р. лише 6,6% опитаних поважали, що наш час є часом моральних авторитетів, а часом політиканів його вважають 41,9%, часом шахраїв – 37%, часом пристосуванців – 29,6%. Руйнування традиційної системи цінностей – ось головна проблема сучасного суспільства.
В Україні нівельовано багато цінностей, на яких зазвичай тримається здорове суспільство, яке має перспективи. І в докорах, що звучать, багато чого залежить від швидкої, майже калейдоскопічної зміни уявлень про високе та низьке. Внаслідок цього – перевертається сама шкала цінностей, принижується сам людський образ. , технологічні інновації, демографічні зсуви тощо. Соціальні цінності зовсім необов'язково раціональні, – вони просто існують. на території України показує, що вибір спеціальності лише 49% відповідає власним захопленням, лише 6% за результатами профорієнтаційного тесту, 30% вибрали спеціальність бо вона забезпечує достойний заробіток. Це ж дослідження має красномовні результати, які свідчать про те, що 59% молодих людей займалися фізичними вправами або спортом за останні 7 днів, 44% молодих людей не мають вредних звичок. водночас 26% жодного разу не займалися спортом чи будь-якою активністю за останній рік, 10% пробували , 27% курять, з них 67% бажають кинути палити.
Для підвищення ціннісного ставлення до батьківщини молодших підлітків можу рекомендувати заходи, які включають класну годину «Своя батьківщина» та урок «Родина і сімейні цінності».
