Міркування про цінності й конфлікти, чим зумовлені взаємні сліпота і вибірковий слух у стосунках.
З питаннями совісті, вини й відповідальності ми стикаємося рано. Часто – ще тоді, коли осмислити ці поняття неможливо через природну нездатність до осмислення загалом.
І коли ми вже можемо осмислювати свій досвід, виявляється, що ситуації, де ми беремо (або відмовляємося брати) відповідальність, відчуваємо провину, мучимось совістю – напряму пов’язані з цінностями.
Ми говоримо: «Я несу за це відповідальність»
Кажемо: «Мені совість не дозволяє» Або: «Совісті в тебе нема!»
Вибачаємося: «Я винен/винна. Пробач мені.»
Ми звикли користуватися і чути ці слова на роботі і вдома, в особистих і професійних стосунках. І начебто ці слова є самоочевидними і всім зрозумілими.
Начебто цінності прості і зрозумілі для всіх.
Але звідки тоді стільки конфліктів?
Саме тому, що «начебто». Бо більшість з нас мають ідею: універсальні загальнолюдські цінності справді існують.
Я не претендую на істину в останній інстанції, мої роздуми базуються на власному досвіді і я не хочу нікого переконувати. Я запрошую тебе поміркувати разом.
Я вважаю, що перша передумова конфлікту між людьми – це хибне упередження, що Інший – така ж само людина як і я. І що він точно так само розуміє мої слова, як і я. І що його виховували так само. І що його досвід ну якщо не такий же, то принаймні, схожий на мій.
Друга передумова конфлікту – це небажання вникати в цінності Іншого. «Мої цінності апріорі правильні, і мій візаві мусить погодитися. А як не погодиться – заставлю.»
Дотепник Бернард Шоу в’їдливо зауважив: «Не треба ставитися до іншого, як до самого себе – у вас можуть бути різні смаки».
Конфлікт виникає не там, де цінності різні, а там, де є вперте бажання одного переробити іншого під себе.
Конфлікти не вирішуються не тому, що різні цінності, а тому, що страшно перевірити: а чи є спільні цінності для обох сторін. І якщо такий страх є, тоді конфлікт не завершується рішенням, а просто заморожується.
Саме тому важливо задавати собі питання:
Вина і совість для мене – це те саме, що і для іншого?
Для мене брати відповідальність – це про що?
І про що – для іншого?
Що цінне для мене?
Які цінності я відстоюватиму?
Чи можу я змінювати свої цінності?
І чи може (захоче?) – інший?
Це непрості питання.
Але якщо їх не ставити спершу собі, а потім і тому, з ким у тебе конфлікт, можна опинитися у ситуації ще більш непростій.
У стосунках, де давно зникла любов.
У дружбі, яка давно себе віджила.
На роботі, де потрібно постійно брехати собі в обмін на «стабільність».
