Коротко про тілесні історії і таємниці.
Тіло рутинне - ми чистимо зуби, встаємо, ходимо. Ми щодня його вмиваємо і одягаємо. Мо вводимо його в басейн і на фітнес. Ми кладемо в нього їжу. Ми навчаємо його тримати зброю або дитину. Ми водимо його до лікаря. Ми ріжемо і рівняємо його. Ми роздивляємось його у дзеркалі. Ми щось від нього очікуємо. Ми доторкаємося до нього. І ми торкаємося ним.
Тіло наша рутина.
Тіло незбагненне. Воно містить у собі від 30 до 40 трильйони клітин. Уявіть собі це число. У мозку міститься мережа від 80 до 100 мільярди нейронів, переплетених між собою. Уявіть це число.
Тіло має свої порядки. Якби ви не старалися, ви не можете чхнути з розплющеними очима. І я не можу. І ніхто не може. І навіть коучі розводять руками.
Тіло розповідає іншим історії про нас. Воно вкривається мурашками і потом; зморшки в куточках очей і розтяжки на животі, родимки, бляшки, пігментні плями вирізняють нас з-поміж інших. У старості тіло стає видимою автобіографією. Та задовго до старості ми - як на долоні перед людьми. Бо ми тілесні істоти. Навіть тут. Навіть у вигляді пласких усміхнених аватарок.
Ми щодня розповідаємо іншим які ми: манерою ходити і дивитися, гримасами і посмішкою, стисненими щелепами, піднятими плечима.
Тіло розповідає історії.
Та чи хочемо ми їх знати?
Чи хочемо розуміти?
Тіло береже наші таємниці. Сором, біль, збудження, ненависть, збайдужіння, приниження, зганьбленість, безпорадність, безсилля, сум, провину, пристрасть і любов, те про що не можна ніколи і нікому - ми охороняємо в тілі і хоронимо в тілі. Ми зберігаємо у ньому все, для чого не знайшли інших хранителів.
І воно береже таємне. І веде облік.
