Як тіло допомагає нам керувати собою, коли ми злимося.
Ми злимося і говоримо собі "Перестань злитися!" Ми злимося і чуємо всередині голови голос: "Візьми себе в руки!"
Нас навчили: щоб заспокоїтися, потрібно сказати собі авторитетним голосом: Заспокойся!
Чи це дійсно спрацьовує? Іноді. Але переважно ні.
Чому?
Тому що ми не чуємо тіла, як наслідок, не можемо розшифрувати його мови, і як наслідок, не здатні свідомо управляти собою.
Як тіло повідомляє нам про злість?
І що з того, що є ці 7 підказок?
від того, яка мета: стримати вираження злості чи навпаки, адекватно і безпечно виразити її, є 3 тілесні інструменти. Вони завжди з нами, потрібно лише навчити себе їх ефективно використовувати.
Це звук, рух і дихання.
Наприклад, Ви злитеся, а потрібно стримати вираження злості. Ви помітили за собою, наприклад, що нахилилися вперед і стиснули кулаки. Ви свідомо використовуєте рух і дихання: відводите корпус назад, або робите крок назад і видихаючи, розтискаєте кулаки, на вдиху стискаєте, на видиху розтискаєте.
Зворотня ситуація: Ви розізлилися на роботі, прийшли додому разом зі злістю. Ви усамітнюєтеся, згадуєте ситуацію і свідомо використовуєте рух і звук, ( також добре якщо маєте під рукою старі непотрібні журнали або батаку (гнучка палиця))
Ви б'єте батакою повітря, уявляючи того, на кого злилися (варіант: б'єте по стільцю, на якому він/вона сидить, і ще варіант: рвете на дрібне шмаття журнали)і звучите. Звук може бути і приголосним типу рррррр (імітуючи лева, тигра) або голосним, типу аааа. Після того, як визвучите свою злість і відлупцюєте кривдника/кривдницю, відновлюйте дихання. В цьому випадку може виникнути сумнів: а як зрозуміти, що злість пішла і виражена повністю? Покладіться і в цьому випадку на тіло: якщо ви відчуваєте приємну втому в руках-ногах, і тілу хочеться розпластатись - це значить, що злість ви виразили ефективно.
Напишу кілька слів про звук і техніку безпеки. Працюючи зі звуком і темою злості, в давні психотравми можна потрапити на раз-два. Тому перш ніж працювати самостійно, спершу слід робити це в товаристві фахового психотерапевта. В цьому конкретному випадку самолікування може виявитися гіршим від хвороби :)