Мені 28 років, і понад половину мого життя пов’язана з психологією — я в цій сфері з 16 років. Я закінчила університет та пройшла дві сходинки навчання в гештальт-терапії, де отримала сертифікацію й можливість працювати з клієнтами глибоко та професійно.

Як терапевтка я націлена на уважне, бережне й чесне дослідження внутрішнього світу людини. Мені важливо бачити не тільки те, що болить, а й те, що живе, рухається та прагне зростання. Я вірю, що зміни починаються там, де з’являється контакт — справжній, теплий і без поспіху.

Мені близька фраза, яка відображає мою роботу:

«Ми не ламаємо темряву — ми запалюємо світло, поки очі звикають бачити більше.»

Працюю з людьми, які хочуть краще розуміти себе, свої стосунки, свої кордони й свої потреби. Якщо тобі зараз важливо відчути підтримку, прояснити заплутане або просто мати безпечний простір для себе — я поруч.

Я присутня, уважна і відверта.

Мені важливо, щоб у процесі ти відчував/відчувала не лише розмову, а й справжній контакт, у якому можна вчитися довірі, щирості та опорі на себе.

Вірю в силу м’якого руху: коли щось починає прояснюватися природно, а не через примус.

Іноді терапія схожа на налаштування світла: ти раптом бачиш більше й починаєш інакше дихати.

Терапія стала для мене не просто професією — вона стала шляхом, який змінив мене зсередини.

Вона навчила мене слухати не лише людей, а й себе: свої тіла, реакції, кордони, справжні «хочу» і чесні «не можу».

Завдяки терапії я перестала поспішати вглиб лише тому, що там болить — я навчилась йти з повагою, крок за кроком, бачити не тільки рани, а й силу, яка поруч із ними жила весь цей час.

Терапія навчила мене:

• залишатися присутньою навіть тоді, коли складно;

• не рятувати, а підтримувати — так, щоб у людини з’являлась власна опора;

• визнавати свої межі та тримати їх без провини;

• бути чесною з собою і з іншими;

• бачити у людині більше, ніж її історію болю.

Мені близька думка, що терапія не робить нас іншими — вона повертає нас до себе справжніх.

І саме так вона змінила мене: зробила уважнішою, м’якшою, водночас стійкішою. Вона навчила мене бути там, де є життя — у русі, у відчуттях, у щирості.

Я — тату-майстриня, яка переносить емоції та внутрішні образи на шкіру так само природно, як на папір чи полотно. Мені близька психоделічна естетика: я люблю експериментувати з формами, символами, ритмами ліній і кольорів, у яких завжди є щось відчуте, прожите, справжнє.

У літературі мене притягують різні світи — від грубої, чесної енергії Ірвіна Велша до багатошарової, пристрасної драматургії Шекспіра. У їхніх текстах я знаходжу й темні, і світлі сторони людської природи, і це завжди відгукується.

Я малюю картини, повністю віддаючись тому, що відчуваю в моменті. Для мене творчість — це спосіб говорити з собою без слів.

Обожнюю настільні ігри — за їхню атмосферу, живий контакт і інтелектуальний азарт.

І дуже люблю концерти, де емоції можна буквально відчути тілом, коли музика зливається зі станом, і ти стаєш частиною великого руху.

У всьому, що роблю, мене веде цікавість, щирість і бажання жити відчуваючи.