Я бачу сенс розповідати більше про себе клієтам вже на особистих зустрічах і в контексті нашої із вами терапії. А цю графу я хочу трохи присвятити своєму професійному Я у вигляді відношення до свого ремесла.

Я люблю свою професію і активно розвиваюся в ній (сукупно більше 14 років, понад 8 поглиблено). Моїй практиці понад 6 років (з 2015); найбільше у професії я ціную те, що вона допомогла мені покращити моє особисте життя і допомагає мені вдосконалювати його і наразі. Саме це я люблю і в роботі з клієнтами: допомагати знаходити себе, розуміти себе, емоційно зростати і обирати свій особистий шлях життя.

Терапевтична робота для мене - завжди про можливість доторкнутися до справжнього себе. Такі дотики іноді вражають і дуже радують, а іноді неприємні, доволі болючі. Та саме вони можуть наповнювати життя змістом і (потенційно) щастям. Адже саме Дійсний Я можу переживати Моє життя до глубин душі - жодна соціальна маска (навіть найбільш "близька до тіла") не надасть мені такого ж потужного відчуття причастності. Скільки б щастя не було довкола, та якщо мене там нема – це все безглуздо. А буває і навпаки - навколо так мало того, чому можна зрадіти, але в єднанні з собою людині це може вдаватися.

Оскільки сам починав терапію, як студент, то із студентами за необхідності можлива менша ціна роботи. Також у війну можлива інша ціна співпраці.

Із початку моєї особистої терапії у 17 років я з підлітка, який переймався стосунками батьків і намагався їх вирішити, я перетворився на чоловіка, який гарно розуміє, де чия відповідальність за стиль життя і стосунки. Здатен і беру на себе відповідальність за своє сьогодення і майбутнє та не беру відповідальності на себе за вчинки і стосунки інших людей.

Мої стосунки із протилежною статтю покращились. Ми із дружиною навчилися вирішувати конфлікти, і вони нас зближують. Ми знайшли індивідуальний стиль вирішення деяких питаннь у нашій парі, чим я дуже пишаюся.

Мої стосунки взагалі із людьми і друзями покращилися. Я навчився краще обирати близьких і "далеких", спокійніше ставитися, коли мої інтереси із іншими не співпадають. Мені стало важливим не робити з людей тих, ким вони не є, а, з одного боку, цінувати те, що у конкретних людях є, а з іншого - знаходити тих, з ким я можу поділити інші цінності.

Моя самооцінка покращилася. З'явилася самоповага, заснована на діях і адекватному сприйнятті своєї особистості.

Також цей увесь шлях дав мені можливість працювати за профессією мрії) Я з 13 років захотів стати психологом, та не знав точно, чи це вийде. Виглядало як сильна авантюра, і авжеж на цьому шляху деінколи в мене опускалися руки. Та завдяки особистим крокам, підтримці колег і однодумців, терапії, супервізії, інтервізії і навчанню я знаходив можливості для особистого і кар'єрного зростання. І тепер це основна моя профессія, чому я дуже радію.

Якщо коротко, як можна побачити, то потрібно ще пошукать ту область життя, на якій би не відобразилася тривала і глибока психотерапія! :) Запрошую відчути це особисто!