Прощати чи ні?

Прощення і непрощення

Ми, українці, живемо все ще у християнському світі. . Наші уявлення про хороше і погане,  про несправедливе і те, чому належить бути, досі базуються на християнській етиці і віровченні. Не дуже в це вірите?

«І коли хтось вдарить тебе по правій щоці, підстав йому і ліву.

Око за око, зуб за зуб. 

Господь терпів, і нам велів.

Хто з мечем до нас прийде, той від меча і загине.

Не вкради.

Не убий.

Не мир Я вам приніс, а меч»

А ще: «прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».

Зверніть увагу на останню фразу: «…як і ми прощаємо винуватцям нашим». Звідси видно, що цінність прощення є важливою для віруючих християн. 

Прощати потрібно.

Прощати необхідно.

Навіть окремі психологи відбирають хліб у духовенства, напоумляючи клієнтів: «тобі потрібно простити» (список кого саме додається)

Чому ж тоді так важко?

Чи траплялося вам зустрічати людей, які ні за що не попросять вибачення? А людей, які роками не можуть простити?

У чому ж тут справа? 

Багато людей керується у житті міфами про прощення. Наприклад, такими:

1. «Якщо я прощу, це означає, що я мушу продовжити спілкуватися.»
2. «Якщо я прощу, то це назавжди.»
3. «Якщо я прощу, то це значить, що я все забуду і нічого не було.»
4. «Само пройде.»
5. «Вибачення просять тільки слабаки.»
6. «Прощають тільки слабаки.»
7. «Тільки тоді вибачу, як підійде і вибачиться.»
8. «Простити можна все і всім.»
9. «Прощати треба за всяку ціну.»

Ці переконання тільки ускладнюють чи й узагалі унеможливлюють чесне спілкування і мають мало спільного з процесами проживання провини, злості, болю, образи, ненависті, і тільки потім – можливо, - пробачення

Пробачення як психологічний процес не визначається словами «Прости мені - Я тобі прощаю». Сотні і тисячі людей говорять це один одному, і прощення не відбувається. Слова сказані, і нічого не змінилося.

Злість, образа, ненависть, любов і біль мусять бути прожитими з одного боку – щоби простір для прощення міг стати вільним.

Сором, провина, злість, біль і любов також мусять бути прожитими іншою стороною – щоби простір для прощення міг стати можливим.

Ніхто не може змусити тебе простити когось.

Ти не можеш змусити когось пробачити тебе.

Прощення – це те, що відбувається між людьми, а не здійснюється в односторонньому порядку. 

Іноді пробачити неможливо, нереально і непотрібно. 

І це нормально.