Конфлікти між батьками та підлітками призводять до появи стійкої особистісної тривожності. Хлопчики при родинних негараздах орієнтуються на свободу у власних діях, звертаючись до групи однолітків. Дівчатам потрібні емоційні зв’язки із подругами, щоб ті зрозуміли їх переживання.
Характеристики ставлення старших підлітків до батьків
Психологічні дослідження дітей та дорослих показують, що фактори, які впливають на становлення дитячої психіки, суперечливі: в одному випадку вони здатні сформувати позитивні обставини, в іншому – чинять припони оптимальному розвитку особистості дитини. Так, взаємовідносини в родині, ставлення до дитини з боку батьків можуть сформувати ефективну потребо-мотиваційну систему дитини, позитивний погляд на світ і самого себе в цьому світі; ті ж самі фактори, але з іншим психологічним змістом, можуть призводити до ущербного розвитку потреб і мотивів, низькій самоповаги, недовіри до оточуючих, іншими словами – до низького потенціалу самореалізації.
Один з компонентів дорослості підлітка – його відносини із батьками та дорослими. Відносини з батьками інтенсивно перебудовуються. Все більш значиме місце займає критика образу життя батьків, їх установок та образу дій. Марк Твен в цьому сенсі висловився так: «Коли мені було п’ятнадцять, мої батьки були дуже дурні, а коли мені стало тридцять, вони порозумнішали». Але не зважаючи ні на що, відносно міцними залишаються емоційні зв’язки підлітка з батьками. Прагнення звільнитися від емоційної прихильності у хлопців більше, ніж у дівчат. Тим не менш спілкування батьків та підлітка досить конфліктне, складне, суперечливе та значне. Обвинувачуючи одне одного у неправоті, і батьки і підлітки збільшують протестні реакції – хто коли поступиться, хто настоїть на своєму, хто виграє, хто програє. Таке собі поле бою без переможців та переможених – виграють зіпсовані настрій та безсоння.
Конфлікти між батьками та підлітками призводять до появи дуже стійкої особистісної тривожності, яку важко коректувати, про що свідчать дослідження А. М. Прихожан. Однак значущість для підлітка своєї родини виявилася при соціологічному дослідженні наступими: 61,8% сприймають рідний дім як свою важливу базу для успішного життєвого старту, 92,6% відмітили необхідність взаєморозуміння із батьками. Хлопчики по великому рахунку при родинних негараздах орієнтуються на свободу у власних діях та прагнуть до не, звертаючись до групи однолітків. Дівчатам потрібні емоційні зв’язки із подругами для того, щоб ті зрозуміли їх переживання при сварках з батьками.
В від того, як вибудовуються відносини в родині, які цінності, інтереси висуваються в її дорослих представників на передній план, залежить, якими виростуть діти. Клімат родини впливає на моральний клімат та здоров’я всього суспільства. Підліток дуже чутко реагує на поведінку дорослих та швидко засвоює урок, які отримав в процесі сімейного виховання. Перевиховати дитину із проблемної родини практично неможливо.
Глибокі контакти з батьками створюють у підлітків стійкий життєвий стан, відчуття впевненості та надійності.
Особливості внутрішньо-родинних стосунків вивчали А. І. Захаров, А. С. Співаковська, А. Я. Варга, Е. Г. Ейдеміллєр, Ю. Гіппенрейтер, М. Буянов, 3. Матейчєк, Г. Хоментаускас, А. Фромм, Р. Снайдер та інші.
Значний вклад у вивчення дитячо-батьківських стосунків вніс А. С. Макаренко, який розробив найважливіші питання сімейного виховання.
Л. С. Виготський центральним та специфічним новоутворенням цього віку вважав, почуття дорослості – виникаюче уявлення про себе вже як не дитини. Підліток починає відчувати себе дорослим, прагне бути та вважатися дорослим, що проявляється у поглядах, оцінках, у поведінці, а також у відносинах із однолітками та дорослими.
З точки зору підлітків, можна виділити шість типів позицій батьків стосовно підлітків:
З точки зору підлітка, багато конфліктів виникають по причині несправедливості батьків. Вони не рахуються із зайнятістю своїх дітей, не вміють стримувати свій поганий настрій, незаслужено карають, тощо.
Підліток і його негативне ставлення до оточуючих людей, мабуть, залишається одним з найцікавіших питань психології. Дитина, розвиваючись в будь-якій сім'ї, постійно відчуває душевні хвилювання, так що передбачити його ставлення до суспільства дуже важко. Дехто вважає, що причиною негативного ставлення підлітка є сімейні відносини, але не завжди це дійсно так.
Підлітки та їх негативне ставлення до оточуючих людей з'являється з різних причин. Це може бути виховання, брак матеріальних благ, поведінка однолітків або дорослих людей. Всі ці елементи відносин з навколишнім суспільством в яких виросла дитина сприймає по-своєму. Іноді він намагається побудувати правильне спілкування за рахунок свого виховання, але зробити це не вдається. Які ж причини найбільш вірогідні і як перешкодити появі негативного ставлення підлітка до оточуючих людей?
Найбільш слабким осередком суспільства до цих пір залишаються несприятливі сім'ї. Їх кількість постійно зростає, так що поява підлітків та їх негативного ставлення до оточуючих людей повністю уникнути не вдається. На жаль, не всі батьки здатні дати своїй дитині чудове виховання. Деякі навіть не намагаються зробити цього, вважаючи підлітка дорослим. Звичайно, у нього є власна думка, тим не менше, діти завжди залишаються дітьми і вимагають до себе максимум уваги і, тим більше, підтримки.
До того ж, ніколи не можна забувати, що важкі стосунки в сім'ї є першою причиною появи негативного ставлення до оточуючих. Підліток переживає всі скандали своїх батьків гостріше, ніж вони думають. Можливо, він ніяк не проявляє свого душевного переживання, залишаючись спокійним і незворушним. Насправді ж при цьому в його серці криється образа, так як дитина бажає бути частиною здорової сім'ї, а не ставати свідком лайки і чвар.
Правда, появу негативного ставлення з боку підлітка в цьому випадку виправити набагато простіше. Батьки повинні показати йому свою любов, тим самим довівши, що родина все одно залишається повноцінною. Навіть при небезпеці розлучення дитина не повинна стикатися з нерозумінням чи поганим ставленням, адже він не винен ні в чому.
Підлітковий вік – час перевірки усіх членів родини на соціальну, особистісні та сімейну зрілість. Він протікає із кризою та конфліктами. В цей період всі скриті протиріччя виходять назовні.
Так розпочинається відділення підлітків від батьків, протистояння ним. Дитина може стати грубою, ризькою, критикувати батьків та інших дорослих. Раніше близькі багато чого не помічали, вірили у непогрішність свого авторитету, і ось відбулося повалення їх з п'єдесталу. Відбувається це тому, що в очах підлітка мати й батько залишаються джерелом емоційної теплоти, без якого він відчуває себе неспокійно. Залишаються вони і владою, розпоряджаються покараннями та заохоченнями, і прикладом для наслідування, які втілюють в собі кращі людські якості, і старшим другом, якому можна довірити все. Але з часом ці функції міняються місцями.
У зв’язку з цим навіть у благополучних родин виникає певна складність спілкування з дітьми старшого шкільного віку. Причому складність збільшується ще й тому, що батьки часто не розуміють, що з дітьми які виросли, спілкування повинно будуватися по-іншому, аніж з маленькими. Не завжди батьки розрізняють, що потрібно забороняти, а що дозволяти. Все це може створити дуже непросту ситуацію .
В від панівної в них обстановки, всі родини можна поділити на п’ять груп:
Якщо очевидна складність у спілкування батьків із підлітком, то, скоріше за всього, це протиріччя між прагненням дітей бути самостійними та бажанням батьків бачити їх слухняними та , як в дитинстві. Ті проблеми, які хвилюють підлітка, для батьків не представляють нічого важливого, так як вони вже їх подолали і забули. Юність здається їм безхмарною та безпроблемною, тобто ідеальним часом, в якому все просто і легко. А те, що для батьків є важливим, про що вони хотіли б попередити своїх дітей, цілком цих дітей не хвилює. Вони ще далекі і від відповідальності 35-45-річних, і від досвіду, надій, та каяття.
Дорослі та діти також розходяться у думках про те, з ким треба дружити, яку професію обрати, чи добрі сучасна музика, кіно, мода, тощо. І це не випадково. Батьки виросли в інших умовах. Вони дуже зайняті переживанням їх дітей – підлітків.
Діти ж ведуть себе зухвало. Вони вважають, що «предки» - це люди, в яких все позаду. Їх дратують відсталі смаки батьків. І близькі дорослі становляться «механізмом» для забезпечення потреб і обмеження свободи.
В результаті втрачається контакт і повага. Будуються барикади і проходять революційні дії. Всім від того некомфортно. Хто ж повинен зробити перший крок до примирення? В більшості випадків – батьки. Вони мудріші, в них більше досвіду у спілкуванні. Дорослі повинні завжди пам’ятати, що підліткам хочеться бачити в батьках друзів, які допоможуть вирішити проблеми самоусвідомлення та самовизначення.
Підлітки та батьки по-різному бачать причини та прояв виникаючих конфліктів, такий стан в психологічній науці вже майже 100 років тому охрестили «підлітковим бунтом». Але при цьому розуміння такого «бунту» як боротьби за права, а ні за обов’язки дорослого в рівній мірі усвідомлюються як школярами так і дорослими.
В більш вираженій формі прояву вимог до рівності прав та «права на батьків» проявляється у своєрідних ревнощах дітей до турбот дорослих про самих себе – до покупок якихось речей, розваг, друзів тощо. Підліткові ревнощі стосовно батьків, які поєднують в собі відстоювання своїх прав на батьків, на те, щоб вони насамперед, залишалися батьками, зайнятими своєю дитиною, і одночасно – деякі прерогативи власного віку. При цьому перевірка його права на захист та прихильність дорослого, на те, що його будуть продовжувати опікати та оберігати, як дитину, виявляється найбільш гострою і болісною.
Тому з підлітками важливо обговорювати ці питання, важливо показати їм, що дорослі, в тому числі їх батьки мають право на власне життя, що вони мають права та обов’язки не тільки стосовно своїх дітей, але і стосовно себе.
Такі ревнощі в певній мірі посилюються у зв’язку із своєрідної кризою у зовнішніх проявах любові, прихильності підлітків та дорослих. Відомо, що діти, як і дорослі, досить сильно відрізняються у відкритому вираженню почуттів, обіймам, поцілункам, лагідним словам, деякі вже досить рано починають опиратися подібним проявам стосунків. У підлітків відмічається яскраве відторгнення таких форм вираження любові до батьків. Інших ж форм прояву прихильності вони на мають. Батьки, з свого боку, також починають відчувати певну незручність, висловлюючи свою любов до підлітка в старих формах, і часто не знають, як це виразити по-іншому. Таким чином, і у тих і у інших відсутні засоби вираження актуальної потреби, що само по собі сприяє напруженню. Важливий, однак, і інший наслідок – і ті і інші починають сумніватися в любові одне до одного (чому сприяють сварки та конфлікти по різним поводах). В ситуаціях, коли позитивні почуття не мають адекватних засобів вираження і коли повсякденне життя повне «дрібних» конфліктів прагнення «перевірити» цю любов у вигляді «дитячих ревнощів», ствердитись у своєму виключному праві на батьків залишається чи не єдиним засобом. Підліток вчиняє тут як дружина, яка має сумніви, кохає її чоловік як і раніше, не довіряє його словам, не знає як перевірити, тому і капризує.
Отже, можна зробити наступні висновки: цінність – явище про те, що свято для людини, колективу, суспільства в цілому, їх переконання та уявлення, виражені у поведінці. У вузькому значенні під цінностями розуміють вимоги та норми, які виступають у якості регулятора та цілей людських відносин і діяльності. Можна сказати, що від цінностей залежить рівень культурного розвитку суспільства, ступінь його цивілізованості.
Формування системи ціннісних орієнтацій особистості для різних дослідників є предметом пильної уваги та різнопланових досліджень. Вивчення подібних питань особливого значення набуває у підлітковому віці, оскільки саме з цим періодом онтогенезу пов'язаний той рівень розвитку ціннісних орієнтацій, якій забезпечує їх функціонування як особливої системи, що надає визначальний вплив на спрямованість особистості, її активну соціальну позицію.
Цінності, багато в чому, визначають світогляд людини. Як елемент структури особистості, ціннісні орієнтації являють собою єдність думок, почуттів, практичної поведінки. У формуванні ціннісних орієнтацій бере участь весь минулий життєвий досвід індивіда. Психологічною основою його ціннісних орієнтацій є різноманітна структура потреб, мотивів, інтересів, ідеалів, переконань і відповідно цьому цінності носять непостійний характер, змінюються в процесі діяльності.
В руслі виховання підлітків попереду велика духовно-моральна робота по вихованню та соціалізації підростаючого покоління, консолідації та згуртуванню всього суспільства на основі патріотизму та громадськості, ствердження принципів соціальної справедливості та моральності.
У підлітковому віці гостро протікає перехід від дитинства до дорослості, в якому опукло переплітаються суперечливі тенденції. З одного боку, для цього складного періоду показовими є негативні прояви, дисгармонійного в будові особистості, згортання перш усталеної системи інтересів дитини, якому протестує характер його поведінки по відношенню до дорослих, з іншого боку, підлітковий вік відрізняється і безліччю позитивних факторів: зростає самостійність дитини, більш різноманітними та змістовними стають відносини з іншими дітьми та дорослими, значно розширюється сфера його діяльності тощо. Головне – цей період відрізняється виходом дитини на якісно нову соціальну позицію, в якій формується його свідоме ставлення, до себе як члену суспільства.
Формування особистості - це процес освоєння спеціальної сфери суспільного досвіду. Адже в результаті цього освоєння відбувається формування нових мотивів і потреб, їх перетворення і супідрядність. Друге «народження» особистості (за А. Н. Леонт’єву) припадає, саме на підлітковий період і пов'язане з усвідомленням мотивів своєї поведінки і можливістю самовиховання. Виражається в появі прагнення і здатності усвідомити свої мотиви та проводити активну роботу по їх підпорядкуванню і перепідпорядкуванню.
Найважливішою особливістю підлітків є поступовий відхід від прямого копіювання оцінок дорослих до самооцінки, все більше опора на внутрішні критерії. Подання, на підставі яких у підлітків формуються критерії самооцінки, купуються в ході особливої діяльності - самопізнання. Основною формою самопізнання підлітка є порівняння себе з іншими людьми: дорослими, однолітками.
Головні мотиваційні лінії цього вікового періоду, пов'язані з активним прагненням до особистісного самовдосконалення, - це самопізнання, самовираження і самоствердження.
На початку підліткового віку у дитини з'являється і посилюється прагнення бути схожим на старших, дітей і дорослих, причому таке бажання стає настільки сильним, що, форсуючи події, підліток іноді передчасно починає вважати себе вже дорослим, вимагаючи відповідного поводження з собою як з дорослою людиною. У той же час, він ще далеко не у всьому відповідає вимогам дорослості. Придбати якості дорослості прагнуть усі без винятку підлітки. Спостерігаючи прояви цих якостей у старших дітей, підліток часто некритично наслідує їх. Власне прагнення підлітків до дорослості посилюється за рахунок того, що і самі дорослі починають ставитися до підлітків вже не як до дітей, а серйозніше і вимогливо.
З вищезазначеного можна зробити висновок, що позиція старшокласників в родині багато чим зумовлюється атмосферою, яка панує в родині. Якщо підліток відчуває любов батьків, до нього уважні, але не нав’язливі, то цей складний період дорослішання пройде у дитини, скоріше за всього гладко і без зривів. І навпаки, якщо підліток відчуває занедбаність, непотрібність, то з’являється черствість, егоїзм та агресія стосовно інших.
