Невдача завжди залишає у нас біль, страх, травму. Але суть не в тому, щоб замаскувати шрам і зробити вигляд, що нічого не сталося. Ключ до боротьби з нею – це пропрацювання її, даючи собі право проживати емоції, подбати про себе та глибше замислитись про причини її виникнення.
Чому в успіху багато батьків, а невдача – сирота?
Тому що невдача вважається найтабуйованішою темою. Ми ніколи не розглядаємо враження як окрему сутність. Найчастіше вона товаришувати з успіхом, ми так і кажемо «Якби не невдача, то успіх був би більший» або «Я не досягла успіху через ту невдачу». У нашій культурі враження це як пятно на білому пальті. Ми взагалі живемо в години, коли успіх – це культ, де про нього всі говорять, виставляють напоказ, прагнути до нього, пишуть книжки і знімають фільми. Так само невдача по собі теж не з' являється. Немає людей, котрі хоч раз не зазнали поразки. Наприклад, Ернест Хемінгуей, перед тим як видати оповідання «Старий і море», виправляв його 80 разів. Або Генрі Форд 5 разів збанкрутів, перш ніж стати автомобільним королем.
Коли ми видим людей, які досягли успіху, спираючись на відомі прізвиська, не завжди беремо до уваги той факт, що то можуть бути дуже нещасливі люди, а ціна їхнього успіху надто висока. Мало хто говорити про їх депресії, нескладне особисте життя чи проблеми в стосунках з рідними, бо то просто не продається, таке не вартує монетизації. тим, що на тій, зворотній стороні медалі? Успіх то завжди ціна, іноді дуже висока.
Мріючи про успіх ми теж часто ставимо перед собою дуже високі цілі, бо якщо актор, то тільки Оскар , якщо письменник, то продати екземплярів треба не менше 300 тис., якщо бізнесмен, то одразу стати міліонером, якщо блогер, то через день 100 тис. фоловерів будь ласка. Не вміємо затримуватися на менших промовах, які є нашими успіхами. А ті великі мрії про успіх можуть завдати нам шкоди. Але як ми реагуємо на наші поразки? бере відповідальність за свої невдачі і відверто їх визнає, інші від них втікають. Поінформована людина скористається правилом вікна та зеркала. Під час успіху вона підходить до вікна і кричить у цілий світ, що це спільний успіх, а при невдачі, підходячи до зеркала, питає собі «Як я на це вплинув? І які я можу зробити висновки з цього?». Менш усвідомлені в житті люди теж користуються цим правилом, але наоборот. При успіху вони перед зеркалом кажуть «То все я», а при невдачі волають біля вікна «То ви».
Від чого залежить? Багато психологів спираються на думці, що прийняття чи неприйняття враження залежить від нашої самооцінки і почуття власної вартості. Це перше. А по-іншому варто звернути увагу, через що це враження сталося, чи то якісь зовнішні чинники, на які ми не маємо впливу, чи якість індивідуальні наші вчинки чи особливості, чи то лінь, нераціонально розподілений час, завищені очікування тощо. Знайти ці причини, це – перший крок до успіху в невдачі. Але найчастіше нам не хочеться аналізувати наші невдачі. у довгий ящик і не діставати якнайдовше. Але… негативні емоції у нас так і залишаються, так у нас і живуть. Якщо неможливо самому розібратися у своїх невдачах, їх причинах, то варто звернутися до психолога. В контакті зі спеціалістом у людини є можливість побачити і зрозуміти свої почуття, уточнювати очікування і добиратися цілей. знов.
Велика проблема в тому, що по невдачі ми не даємо собі часу, побути з цими почуттями, побути в жалобі і смутку. Нам завжди навколо кажуть наші близькі та знайомі «Ну нічого, сталося і сталося, треба йти далі», «Все буде добре, не нудь», «Не дай собі, щоб тобі захлиснувши шкода, працюй далі». Але її треба прожити, той час створінь для нас. Як ми оплакуємо рідну людину, що померла, так ми маємо право оплакувати втрачені можливості, мрії чи зламані життям цілі. Всі ці гасла з книжок «Не затримуйтесь на невдачах, йдіть вперед і успіх вас знайде», звісно можуть мотивувати, але вони роблять нам ведмежу послугу, бо коли ми врешті досягаємо успіху, то часто не отримуємо того насолоди і радості на яку чекали .
Я не вірю тим, хто досягнувши успіху казавши, що я зосередився на меті, а поразки не брав до уваги. Але ж лише через свідоме перетравлювання враження можна прийти до справжнього успіху, коли ми даємо собі шанс побути в цих почуттях, навіть якщо вони негативні, поплакати, прожити своє горе. Всі ці як підтримуючі слова від рідних «Все буде добре» або «Нічого, ще будеш з цього колись змітись», можуть нам робити ще болючіше. Бо бувають такі враження від життя, що навіть по багатьох роках це викликає багато смутку, не те що сміх. Не зачаровуйтеся тим, що невдачі забуваються і більше не впливають на нас. Краще працюйте з ними тут і зараз. На кінець згадується цей дурний вислів « Все, що нас не вбиває, робить сильнішими». Але я завжди відповідаю на це так: «Все що нас не вбиває, робить сильнішими, поки врешті-решт не вб'є». : біль, травма, страх. Та рана стає рубцем і згодом він уже майже не болить, а лише нагадує про своє існування відбитком на душі. І з цього є два висновки: або цей рубець не дасть нам зробити подібних помилок вдруге, якщо це залежало від нас; або це прожити цю біль, стати сильнішим і врешті-решт реалізувати той успіх, якого ми так прагнемо.
