Нормоване і правильне використання почуття сорому у вихованні дитини збагачує та структурує її особистість, сприяє її успішній адаптації до соціуму.
Сором і помилки виховання.
Усі норми та правила, що існують у суспільстві, активно вбираються дитиною під час її дорослішання. Почуттям сорому регулюється його поведінка. Працює це як інтегрований у підсвідомість механізм: порушив соціальну норму – виникає відчуття сорому, яке у свою чергу є сильним негативним мотиватором виправити свою поведінку. Описана функція сорому дуже ефективно використовується у вихованні. Нормоване і правильне використання почуття сорому у вихованні дитини збагачує та структурує її особистість, сприяє її успішній адаптації до соціуму. Активне та нецільове використання почуття сорому у вихованні дитини призводить до зворотного ефекту, розвиток певних функцій особистості затримується, обмежується або взагалі не відбувається. На місці цих нерозвинених функцій дитини утворюються комплекси. Згодом, людина часто набуває різноманітних - , , ігроманія та інші. Щоб детально розібратися, що цьому сприяє, давайте розглянемо таку складову особистості людини як самооцінка або навіть трохи ширше, як концепцію розуміння людиною самого себе.
Я концепція – це система знань про себе. Вона включає в себе різноманітні соціальні ролі такі як: я жінка, я мати, я брат, я людина, я європеєць або ролі, що висвітлюють сферу професійної приналежності, хобі та багато іншого: я вчитель, я менеджер я рибалка і т.д. Кожна з ролей суб'єктивно оцінюється людиною: я хороший вчитель, я гарна жінка, я зла людина і таке інше. Ще одну структуру розуміння себе, це я – як процес, я люблю читати, я люблю ґрунтовно все продумувати, я швидкий на підйом, я люблю зелений чай, слухати музику тощо. Для простоти розуміння уявіть цю систему як таку, що відноситься до дієслова (наприклад – я люблю займатися спортом), а попередню відноситься до іменника та його визначення (я хороший спортсмен). Помилка виховання - це коли батько звертає свій виховний посил, на соціальну роль дитини, наділяючи цим її оцінкою, наприклад - ти поганий хлопчик, ти нестерпна дитина, ти дурна дівчинка тощо. Критика процесу залишається нерозкритою. Дитині не розповіли, що невдоволення батьків викликає не вона сама, а лише якийсь аспект її поведінки. Таке виховання не дає можливості дитині ефективно структурувати та розвивати свої соціальні ролі.
Звичайно, батьки дають різні посилки дитині, але наша психіка влаштована так, що негативне та небезпечне відслідковується нами швидше та сильніше, ніж все інше . Це закон, складений під час еволюції, його потрібно враховувати під час виховання. Якщо батько в рівних частках і хвалить і лає свою дитину, то з урахуванням цієї даності вона її поступово засоромлює. Адресувати свою критику його соціальній; ролі (я людини, я жінка, я вчитель) не можна ніколи! Така критика не дозволить людині вирости, просто розлютить її або принизить.
