Панічні атаки

Термін «панічний» походить від імені давньогрецького бога Пана, який був наполовину людиною, наполовину цапом, здатний викликати раптовий і незрозумілий жах в людських душах.

Панічна атака стала емблемою невловимого болю нашого часу. Такий стан без видимої причини може статися як з тими, у кого є все, так і з тими, хто завжди вів не просто нормальне життя, а життя, наповнене сенсом – орієнтоване на позитивні цінності.

ПА – специфічний психічний розлад, коли раптом людина, навіть будучи оточеною іншими людьми, відчуває себе накритою як хвилею відчуттям безнадійної самотності, переживає глибоку тривогу, жах і неминучість катастрофи, відчайдушно шукаючи фігури, які могли б забезпечити їй хоч якусь безпеку. Супроводжуючі фізіологічні реакції – тремтіння, піт, непритомність – роблять більш гострим відчуття неминучої смерті. Найголовніший симптом ПА – страх втратити свідомість, зійти з розуму чи померти.

Впевненість, яку люди з таким розладом  демонструють іншим (в тому числі і собі), є продуктом заперечення слабких і вразливих частин, які в свій час не отримали адекватної підтримки.

У роботі з терапевтом людина поступово навчиться довіряти своїм слабким сторонам, зможе опиратися на терапевта (і на зовнішній світ), а це, в свою чергу, допоможе їй знайти  нову впевненість в собі.

П.С. Згідно ідеї Дж.Франчесетті, що панічні атаки – це руйнування опор («крах фону»), найголовнішою задачею терапевта – поступово вибудовувати в сесіях нову систему опор для клієнта.