Про відчуття подяки
«Подяка - почуття вдячності до когось за добро і уважність»
Вікіпедія
Це почуття. Напевно, багато хто знайомий з практикою подяки, яку часто рекомендують до використання, намагаючись проскочити неприємні відчуття та переживання - образу, гнів, заздрість, сором, почуття провини. Ось хтось зробив тобі паскудство, а ти будь вище - дякую. Ось тебе обдурили, зрадили – дякуй. Ось тобі навмисно підклали свиню - а ти не звертай уваги, дякую. Нічого спільного з вдячністю така поведінка не має. Це насильство – через силу. Забороняючи відчувати собі різні емоції і намагаючись «бути вищими», ми обдурюємося і не даємо собі можливості сказати «ні» подібному відношенню. А Інший, чуючи від нас «дякую» замість «мені не подобається, зі мною так не можна», думає, що все зробив правильно і кнопка повтору включається автоматично. Подяка народжується сама по собі, коли є прийняття. Коли дзвониш подрузі і кажеш, що навколо начебто все добре, а тобі чомусь сумно всередині і плачеш, і вона нічого не питає та не заспокоює, просто слухає твої сльози. Або коли тобі подарували улюблені квіти без нагоди. Або коли в тебе важкий день і ти говориш про це і чуєш питання: я тебе розумію, як тобі допомогти, чим підтримати? Подяка приходить сама, як і кохання. >
