Залежність від роботи: як розпізнати некорисний трудоголізм?

Трудоголізм — це термін, що утворений за аналогією зі словом «алкоголізм» і в такий спосіб дає відсилання до певної залежності.

У нашому соціумі ми звикли ставитись до цього явища схвально та заохочувально.

Адже працювати багато — це правильно і соціально прийнятно, на відміну від того ж таки алкоголізму, ігроманії та інших поведінкових залежностей.

Поміж тим варто розрізняти трудоголізм та працелюбство. Останнє має на меті реалізацію нормальної людської потреби у праці та самореалізації.

Водночас трудоголізм — це форма адиктивної, тобто залежної поведінки, яка має цілу низку причин і негативних наслідків для життя людини.

У цій статті спробуємо розібратись, як відрізнити працелюбство від трудоголізму, до чого призводить ця форма залежності і як можна з нею працювати.

Як розпізнати залежність від роботи: 5 ключових ознак

1. Понаднормова праця. Варто зазначити, що йдеться не про тимчасове явище. Інколи затримуватись на роботі — цілком нормально, коли потрібно вчасно здати проєкт або закрити термінову задачу. Йдеться про організацію життя як таку. Людина повністю присвячує себе роботі: після закінчення робочого дня, у вихідні та на свята.
2. Неможливість відпочити та відновитись. Ставлення до відпочинку може бути як до лінощів або гаяння часу. Відпочинок може викликати роздратування або тривогу. Людина може намагатись розслабитись, але через постійний тривожний фон це не вдається.
3. Нав’язливі думки про роботу, особливо у позаробочий час. Людина може навіть прокидатися серед ночі, обдумуючи ту чи іншу робочу задачу.
4. Нехтування стосунками та іншими сферами життя. Близькі люди, друзі, хобі, подорожі, розваги тощо мають досить низький пріоритет у порівнянні з роботою і загалом нею витісняються.
5. Провина, сором і страх як основні переживання, що визначають робочий процес. Наприклад, провина може бути за те, що людина робить завжди недостатньо багато і недостатньо правильно. Сором за те, що не має достатньо професійних навичок та вмінь. Виникає страх втрати роботи.

Причини залежності від роботи

Причиною трудоголізму, як і будь-якої залежності, є депривація дитячих потреб у батьківській родині.

З часом діти, які недоотримали любові, прийняття і підтримки, виростають і переносять цей голод в робочу площину.

Робота стає замінником батьківської фігури, яка має наповнити сформовані дефіцити. Але цього ніколи не стається, адже у роботи зовсім інші цілі та задачі. Виходить таке собі замкнене коло.

Поясню прицільніше, що я маю на увазі.

Скажімо, в дитинстві була порушена безпека.

• Фізична — батьки чи будь-хто завжди могли зайти в кімнату без стуку та попередження. Або дитина піддавалася фізичному насильству.
• Емоційна — переживання дитини не приймалися або ігнорувалися.
• Фінансова — родина була бідною і потрібно було виснажливо працювати, аби її прогодувати.

У дорослому віці потреба в безпеці є надмірно актуалізованою і людина стає залежною від роботи як від єдиного джерела стабільності та фінансів.

Така людина панічно боїться втратити роботу, бо впевнена, що іншої не знайде і «помре голодною смертю під мостом».

Ще один приклад

У родині дитину часто порівнювали з іншими однолітками та сприймали тільки за досягнення. Така дитина навчається думати, що її можна любити виключно за результати та ефективність.

Проблема в тому, що цих досягнень ніколи не буває достатньо задля того, щоб дитина нарешті відчула себе прийнятою. Адже чим більше вона досягає, тим більше від неї вимагають.

Приблизно в такий спосіб формується перфекціонізм. Цей патерн доросла людина і демонструє на роботі — викладається на повну, але цього ніколи не буває достатньо. Передусім для неї самої.

Причин трудоголізму може бути багато і всі вони індивідуальні.

Серед найбільш розповсюджених можна ще згадати про такі:

• Родинні установки, передані в спадок: «Для виживання треба важко працювати», «Лінуватися — це гріх» тощо;
• Порушена чутливість до себе та своїх потреб;
• Невміння визначати та захищати свої кордони;
• Понижена самоцінність;
• Невміння вибудувати інші сфери свого життя;
• Спосіб втечі від реальності в роботу.

Як трудоголізм впливає на здоров’я, стосунки та самооцінку?

Наслідки трудоголізму можуть бути неочевидними, але вони дійсно небезпечні.

По-перше, накопичується втома й організм виснажується

Погіршується пам’ять, увага та розумові здібності. Загострюються наявні хронічні хвороби, з’являється схильність до захворювань шлунково-кишкового тракту та серцево-судинних хвороб.

Синдром хронічної втоми та вигорання — це якраз ті наслідки, з яких виходити найскладніше.

По-друге, погіршується психічний стан

Через відсутність інтересу до інших сфер життя, людина може ізолюватися, обмежувати спілкування з іншими людьми.

Ізоляція, неможливість отримувати задоволення, емоційна депривація — через усе це можуть розвиватися астенія, депресивний та тривожний розлад, обсесивно-компульсивний розлад тощо.

По-третє, люди та стосунки сприймаються як важкі й такі, що потребують багато ресурсів

Тому людина починає їх уникати, поступово виключаючи їх зі свого життя.

Крім того, у побуті трудоголік, як правило, похмурий, непоступливий і говорить переважно про роботу. Тому оточуючі зі свого боку так само з часом намагаються його уникати.

У родині накопичене емоційне дистанціювання може призвести до зрад та розлучень.

По-четверте, трудоголізм може тягнути за собою інші види залежностей

Вживання психотропних речовин, алкоголізм, інтернет-залежність, любовна залежність тощо — все перераховане може підтримувати трудоголізм або мати на меті упоратися з його наслідками.

Що робити із залежністю від роботи?

1. Визнати проблему. Як зазначалося на початку статті, трудоголізм — це соціально схвалене явище. Тому варто бути чесними з собою і визнати залежність, якщо вона є.
2. Змінити пріоритети у житті та збалансувати сфери життя так, щоб робота не займала головне місце в ньому.
3. Навчитись відпочивати. Найкраще — почати менеджерувати свій час для роботи та відпочинку, додаючи вихідні та відпустки у свій календар. Знайти ресурсні види відпочинку, які наповнять і додаватимуть енергії.
4. Навчитись делегувати повноваження, а не тягнути все на собі. Спробувати замінити контроль на довіру до колег чи підлеглих, яким делегуєте.
5. Навчитись ставити межі в робочому просторі та захищати їх. Йдеться і про кількість робочого часу, проведеного на роботі, і про захист приватного простору від робочих процесів, і про перебудову токсичної робочої комунікації на екологічну, і про зміну роботу в разі, якщо це неможливо.

Як вам може допомогти психотерапія

Якщо ви докладаєте зусиль до подолання трудоголізму, але вони не дають результату, варто звернутися до психотерапевта. Можливо, сила волі та мотивація у вас досить сильні, але вони дійсно можуть не спрацювати.

Причини трудоголізму лежать глибоко. І самостійно складно, а часто і неможливо, їх витягнути назовні та пропрацювати.

Психотерапія в цьому випадку допомагає розібратися з причинами, патернами та життєвими сценаріями, а також виробити нову модель, як проживати це життя не на виснаження, а в задоволення.

Запрошую на консультацію

Як психотерапевт, я часто стикаюсь у своїй практиці із залежними від роботи людьми.

Інколи клієнти звертаються вже на останніх стадіях вигорання, жаліючись на лінь, прокрастинацію, самосаботаж тощо. Але при цьому повністю ігноруючи свої потреби та не вміючи будувати своє життя інакше.

«На мою думку, трудоголізм — це дуже самопошкоджувальна форма організації життя, яка часто пов’язана з глибокою психологічною травматизацією. Потрібен час та сміливість, щоб замінити її на більш екологічну та навчитись жити інакше», — Світлана Самохіна, психологиня.

Отже, якщо ви впізнали у цьому тексті себе, якщо знайшли кілька з перелічених симптомів трудоголізму і маєте бажання пофіксити своє життя — запрошую до себе на зустрічі.

У безпечному просторі крок за кроком ми шукатимемо нові сенси, потреби та способи їх задоволення.