Голод і ситість бувають як фізіологічними, а й психологічними.
Якщо продовжити харчову метафору Перлза, то все у світі проходить цикл: голод-насичення-пересичення-огида. І з їжею, і зі спілкуванням, і з близькістю.
Якщо з голодом по контакту начебто зрозуміло: важливо усвідомити з ким хочеться діалогу, яким чином потреба. А також можливість її задоволення та взаємність іншого, що теж важливо)
А що робити, коли пересидився близькістю з кимось?
Коли пересичуєшся якоюсь їжею, комусь потрібно поголодати, комусь урізноманітнити раціон. У будь-якому разі пересичення та огида - це тема психологічних кордонів і сигнал про необхідність збільшити дистанцію. "Мовляв, все ок, але мені вже достатньо, я наїлася" (хочу побути одна, хочу перетравлювати...) ось.
І це цікаво, що хтось трохи побув у близькості - і наївся, обігрівся. А хтось постійно голодний, скільки не давай контакту і тепла. І це про наші різні особливості, можливості та травми.
