Практично будь-яка психологічна допомога, включаючи психотерапію, – це розмова. Він відрізняється структурою, темами, що акцентуються, тривалістю та частою зустрічей. Однак у основі завжди діалог. І як це допомагає, наприклад, у разі панічної атаки?
Почнемо здалеку. У західній культурі розмови вторинні стосовно справ. Ми скоріше орієнтовані на конкретні рішення, ніж споглядання себе та іншого через контакт. Директивність і раціональність цінуються більше, ніж емпатичне слухання. Обговорити, спланувати, розпочати виконання – ось логіка, за якою розвивається комунікація. На цьому будується індустрія особистісного зростання, різних нових релігій та навчань.
Звичайно, для цього є історичні та культурні причини, які ми тут не обговорюватимемо. Важливо інше – бажаючи раціонального та директивного контакту як засобу вирішення своїх проблем, ми можемо їх лише відстрочити. Більшість проблем, які приводять людей до мене, не має під собою раціональних причин і не може бути вирішена директивно, порадою. Так у чому ж користь таких розмов для психіки ? Варіантів відповіді може бути дуже багато, від школи та напрямки терапії. Якщо все ж таки спробувати узагальнити, то вийде наступна відповідь: терапевтичний контакт допомагає усвідомити та переробити негативний досвід, особливо ті його частини, які лежать поза нашою свідомістю. Досвід чесного та відкритого спілкування цілющий сам по собі, особливо коли ця чесність всіляко заохочується та підтримується. Психотерапевт здатний як до емпатії, тобто. розуміння актуального емоційного стану, а й до розуміння тих частин психіки, які всіляко заперечуються і витісняються.
У кінцевому рахунку чесність по відношенню до себе – одна з базових цінностей будь-якої психотерапії, двигун психологічного лікування та вирішення внутрішніх конфліктів. Очевидно, це далеко не вся частина процесу, але значна. А в наступній нотатці я розповім докладніше, як ця чесність досягається.
