Коли відчуваєш сором, хочеться "провалитися крізь землю".
Сором - це почуття, "що ти не такий", ненормальний, дефективний і огидний. Найбільша серцевина самості знаходиться під загрозою. Не дивно, що сором переживається тілесно дуже непросто (опускання очей, почервоніння обличчя, тілесне завмирання і затримка дихання). Хочеться "провалитися крізь землю". Здається, всі бачать тебе наскрізь і дивляться з презирством. Ніби тепер ти маєш бути вигнаний, і більше не гідний мати право називатися людиною.
Так що ж робити? Які взагалі опори існують у темі сорому?
У психотерапії - найважливішим ґрунтом для зменшення сорому є прийняття, але не тільки. Є 4 принципи, які допомагають відчути ґрунт під ногами, як із клієнтами, переповненими соромом, так і для власної самопідтримки.
1 Принцип людяності полягає в тому, що ти належиш до людського роду. Це про те, що ми - недосконалі та неідеальні люди, які помиляються і іноді не справляються з чимось у своєму житті.
2 Принцип скромності - це про те, що ти - не кращі і не гірші за інших , не вище та не нижче. Ми різні, але рівні. Тому складно порівняти дуб та бамбук. Хто з них кращий чи гірший.
3 Принцип автономії - у тому, що кожен з нас може контролювати лише свою власну поведінку, а не чужу.
4 Принцип компетентності - у тому, що можна бути "досить хорошим", не будучи досконалим.
Ці важливі принципи допомагають побачити ті опори, які завжди є, хоча про них не завжди пам'ятаєш, коли влітаєш у свій сором. Тому нам також важливе прийняття близьких, друзів та психотерапевта)
Натхненна книгою Роналда Т. Поттер-Ефрона "Сором, вина,".
