Привіт, я Таня. Я психотерапевтка в гештальт підході.

На мою думку гештальт підхід є одним з найефективніших напрямків психології на сьогодні. Тут багато про почуття, взаємодію, відносини та експерименти (психологічні звісно;))

Особисто я маю багаторічний досвід клієнтської роботи в цьому підході, та на власні очі бачу прогрес та зміни, які відбулись зі мною за ці роки.

В контакті зі мною Ви зможете ближче познайомитися з собою, дізнатись і прийняти себе реальним. Поряд зі мною Ви можете прожити втрати, знайти нові опори. Я допомогу Вам пройти вікові кризи, будь то Ваші, або Ваших дітей та близьких. Я можу розділити вашу самотність, або навпаки, радість від успіхів, перемог. Я можу бути опорою для тих, хто проходить складно адаптацію до нових реалій життя. Я залюбки стану для Вас людиною, яка поруч.

Якщо про мене, то мені 39 років. Я мати прекрасного хлопчика. Я маю досвід переселення в іншу країну з початком повномасштабного вторгнення. Також маю досвід прийняття складного рішення, повернення додому. До великої війни мала бізнес, не в сфері психології. Як починати життя в чистого аркуша знаю не з чуток.

З натхненням и приємним передчуттям запрошую Вас на зустріч!

Якось в далекому 2018 році, я займалась йогою. Наприкінці заняття, після шавасани, тренерка каже, мабуть звичайну для неї, фразу: «Бажаю вам свідомості в житті….»🧘‍♀️

Сижу… дихаю… думаю: хм… а що там з моїм усвідомленням життя? Де я? Що я?

Подумала… і прийшла на свій перший прийом до психотерапета.

До цього я хотіла розпочати терапію… коли було боляче… і серце в шмаття… Але не йшлося. Прийшла після тої філософської фрази на йозі. Ніколи не знаєш, де і коли тебе наздожене терапія 🤪

Не хочу поділяти своє життя на «до» та «після». Але це був важливий крок.

Це дозволило усвідомити себе… памʼятаю метафору, яка характеризувала моє життя того періоду: «сельодка в банці, во власному соку 🐟… марінюсь я така собі на полці в АТБхе, і стоЮ ще так, щоб мене не купили, не помічали… на задніх рядках»

З того часу багато чого змінилось. Всередині і зовні. Оселедець в моєму житті досі присутній, але виключно як їжа. Зараз я би охарактеризувала себе як «пташка Фенікс». Життя мене ї*ашить, вижигає в попіл, а я встаю… жива… нова… та рухаюсь далі.

В тому ж 2018 я пішла навчатись на гештальт терапевтку.

Навчаюсь багато. Довго. Розвиваюсь…