Я жінка, українка в еміграції, психологиня, гештальт-терапевтка у навчанні, донька і котомама.

У професію прийшла свідомо, це моя друга освіта. За першою - я філологиня чеської і української мов.

Вже 3 роки до моєї ідентичності додалось "емігрантка" (не вважаю себе біженкою, бо переїхала не через війну). Досліджую себе в цьому.

Я з особистого досвіду психотерапії знаю, що тут можна зцілитися. І важливо це робити в контакті. Тому, найперше, на що я раджу звертати увагу при виборі психотерапевта — не напрям, а особистість.

В терапії часами боляче, хочеться втекти, знецінити, але чи не найцінніше, що я як клієнтка отримала - вміння витримувати себе й свої емоції.

Мені імпонує позиція в терапії рівний рівному (суб'єкт суб'єктна). Коли я, як терапевтка, знімаю при вході в кабінет нарцисичне пальто, і відкриваю серце до клієнта.

Тож, з відкритим серцем запрошую тебе

В роботі я опорна, глибока, уважна до процесів клієнта. Іноді з гумором.

На сесіях намагаюся утримувати баланс фрустрації і підтримки.

Завдяки терапії я перестала ховати свою "дивність". Ба більше, я можу заявитися собою серед незнайомців і не очікувати схвалення. Часто кажу, що в терапії я навчилась розслабляти живіт. Для мене це про набутий досвід просто бути поряд з терапевткою без оцінки, осоромлення чи знецінення. Моя самоцінність значно виросла, я стала легше проявлятися, навчилась розділяти відповідальність і брати її шматок собі. Мої стосунки з іншими стали якіснішими, з кимось, звісно, завершились.

Багато речей, на які я гостро емоційно реагувала більше не є такими тригерними для мене.

Я відчуваю себе творчинею життя.

І ще важливе досягнення моєї терапії: я покинула нарцисичну ідею ідеальності. Можу тепер писати з помилками, виставляти неідеальні відео чи фото і виглядати не як картинка з журналу. Разом з тим менше вимагаю утопічної ідеальності від інших.

Підсумовуючи, я вдячна терапії, бо змогла пережувати безпечно, не ламаючи зуби, травмівний досвід і почати рух в теперішньому часі.

Життє не генде й гезде, а тутка й теперка.

З часу повномасштабного моїм хобі стало дослідження свого роду і етнічних українців Польщі. Теж кохаюся в фольклорі гуцулів, лемків, бойків і покутян. Збираю гуцульський стрій.

І, звісно, психотерапія і довкола неї є моїм величезним захопленням. Зараз, особливо, цікавлюся темою трансгенераційної травми.