Чому ж я вирішила обрати професію психолога? Що мене на це спонукало? На це є кілька причин.

Перша і найголовніша причина як я зараз аналізую – я хотіла допомогти собі… Дитинство моє було складним, так, батьки дбали про мене, але зовсім не звертали уваги на психологічну складову мене як особистості. А я виявилася надзвичайно чутливою дитиною, мене переслідували захворювання аж до 16 років. Потім хвороби повністю пішли, немов у нікуди.

Зараз я можу проаналізувати власний стан і з упевненістю сказати, що я була, як то кажуть, покинутою дитиною. Усі мої хвороби виявилися чистою психосоматикою. Я гостро відчувала самотність, мене переслідувало несвідоме бажання бути поряд із батьками. Мати, тим часом, вселяла мені, що у світі безліч небезпек, не варто досліджувати його, щоб не потрапити в неприємності.

Вже до 10 років я знала, що мрію допомагати людям. Мені хотілося освоїти професію лікаря чи медсестри, почуватися корисною. Коли я закінчила школу, то батьки несподівано вирішили, що мені слід стати бухгалтером, оскільки це престижно, та й голодною ніколи не залишишся. У той період я ще чітко не знала, чим займатимуся в майбутньому, тому погодилася з батьками та отримала нав'язану професію.

Бухгалтером я працювала недовго. Я була не впевнена в собі, мала комплекси та страхи, сильно соромилася сама себе. Мені здавалося, що я не така, як усі, дивна, зі мною щось не так. Вирішила знайти відповіді у психології…

У 20 років я вирішила стати психологом, а вже через рік вступила до університету. Мені довелося поєднувати навчання та роботу, було складно. Потім я навчалася на кількох додаткових курсах, освоїла перший і другий щаблі гештальт-терапії, психологічне консультування. Потім я пройшла особисту психологічну терапію, щоб повністю зцілитися.

Саме на той момент я зрозуміла, що всі складнощі зі станом здоров'я та успішністю повністю залежать від психологічних проблем. Деструктивне мислення та поведінка, дитячі страхи, які могли допомогти мені в минулому, зараз завдають лише шкоди. Я розібралася з причиною та наслідком, зрозуміла, навіщо вони потрібні і як це використати.

Я налагодила власне життя, допомогла близьким людям та клієнтам. Тепер я прагну допомогти розібратися в собі та іншим. Я зуміла побудувати близькі стосунки, повні довіри і тепер отримую від них задоволення. Я легко заводжу нові знайомства та оточую себе потрібними людьми. Навчилася відстоювати свої межі. Зараз маю стійкі психологічні опори для розвитку себе як особистості, і є щасливою людиною. Я люблю свою роботу, вона приносить мені задоволення, мені подобається допомагати іншим.

Розмірковуючи про власне життя в цілому, я зробила висновок: якщо ти відчуваєш, що в твоєму житті щось не так, що треба щось міняти, потрібно робити це сьогодні, не відкладати на потім. Завтра ситуація може змінитися кардинально, змінити щось стане неможливо або набагато складніше, ніж учора. Від поганих звичок у житті потрібно позбавлятися одразу, а не відкладати на потім. Я не закликаю різко змінювати своє життя, спочатку потрібно зрозуміти як до цього прийшов, а потім діяти. Для цього потрібні консультації психолога.

Як проходить терапія зі мною:

У моєму кабінеті — простір без осуду.

Я слухаю уважно, м’яко ставлю запитання, допомагаю зрозуміти, що з вами відбувається.

Разом досліджуємо ваші переживання, історію, потреби.

І поступово з’являється більше ясності, внутрішньої опори, сили бути собою.

До початку роботи над собою, я була дуже невпевненою, сором'язливою і переляканою дівчиною, яка знала, що в першу чергу потрібно ставити "на перше місце" бажання та потреби інших. Мені важко було відмовляти людям, а коли це робила, то почувала себе дуже поганою. Сором заважав мені працювати і вчитися, адже коли треба було показуватись перед аудиторією мене мучила сильна тривога та сором.

Зараз, після багатьох годин роботи над собою за допомогою групової та індивідуальної терапії, я проводжу майстер-класи, включаюсь та беру участь у навчанні із задоволенням.

Я повністю не перестала відчувати хвилювання, я навчилася ним керувати та розряджати його під час публічних виступів. Замість сорому, я почала отримувати задоволення від виступів на публіці. А замість того, щоб догоджати іншим, почала догоджати собі насамперед.

Навчилася говорити ні, коли я не хочу щось робити. Для мене було великим відкриттям, що наскільки приємніше ставати життя, коли ти не робиш щось на догоду іншим.

Я почала брати за своє життя та дії відповідальність на себе, перестала звинувачувати батьків та відчуваю від цього радість.

Зупинити наслідування травми, яка передається від покоління сімї до наступного.

Фітнес, походи в гори, рафтинг, книги фентезі, люди