Привіт!

Я - Мілана. Зараз живу в Кишиневі, раніше мешкала в Києві.

У терапії для мене важливо створювати простір, де можна вільно дихати - без страху бути «не такою», без потреби щось доводити чи приховувати.

Тому мiй прiоритет - створити простір прийняття, довіри й підтримки, де можна бути собою.

Я сертифікована гештальт-терапевтка (Національна асоціація гештальт-терапевтів України, 2021 рік).

Постійно розвиваю свої професійні навички - відвідую курси, супервізії, тренінги та конференції.

Але понад усе мене навчає життя: зустрічі з людьми, їхні історії, глибина й щирість.

У своїй роботі я спираюся на:

Гештальт-підхід, який допомагає відчути себе й знайти внутрішню опору.

Емпатію та підтримку, що створюють безпечний простір для щирої розмови.

Індивідуальний підхід, із повагою до унікальної історії кожної людини.

Розвиток усвідомленості, який веде до більш гармонійного й наповненого життя.

Мені близькі теми:

- емоційне вигорання, тривога, стрес;

- кризи ідентичності, втрата сенсу, пошук себе;

- стосунки: партнерські, сімейні, робочі;

- проживання втрат і психологічних травм

Терапія зі мною - це про безпеку, прийняття й повагу до вашого ритму. Я не тисну й не кваплю. Ми йдемо так глибоко, як вам зараз комфортно.

На сесіях я слухаю вас уважно й без оцінок. Для мене важливо не просто зрозуміти, що з вами, а відчути, як ви це проживаєте. Буває, говоримо про складне, буває - просто про ваш день. Це все частина нашої роботи.

Моя задача - створити простір, де ви можете бути собою: розгубленим чи сильним, роздратованим чи щирим. Тут кожна емоція має право на життя, навіть тиша має свій сенс.

Терапія зі мною - це не про те, щоб «полагодити себе». Це про те, щоб побачити, зрозуміти, прийняти себе і поступово знаходити нові способи бути в цьому світі.

Психотерапія для мене - це повернення до себе. Раніше я постійно щось доводила. Доводила, що сильна, що все під контролем, що впораюся, хоча всередині відчувала тривогу й втому. Просто не хотіла це визнавати, ні собі, ні іншим.

З часом я почала чути себе краще. Відчула, коли мені боляче, коли вже не можу й хочу відпочити, коли мені справді потрібна підтримка. І перестала соромитися цих почуттів.

Я стала спокійнішою. Не тому, що життя стало ідеальним, а тому, що вчуся не тікати від того, що є, а приймати це.

Психотерапія навчила мене бути м’якшою -до себе, до людей поруч. Тепер я впевненіша, бо не намагаюся прикидатися кимось іншим. Я стала ближчою до себе- справжньої, живої, неідеальної.

І, напевно, найцінніше - я відкрилася життю. Мені більше не страшно бути собою.

Нема сечі терпіти ці пекельні борошна

Люблю джаз, котiв та кольорову капусту;)