Я — психолог, але передусім я жива людина, яка добре знає, що таке внутрішні кризи, пошуки себе, складні стосунки, тривога та втома. Саме особистий шлях до себе й бажання глибше розуміти людей привели мене в цю професію.

Працюю в гештальт-підході, поєднуючи його з тілесними практиками, диханням, роботою з внутрішньою дитиною, емоційною усвідомленістю. Вірю, що в тілі зберігаються наші історії — і саме через м’яке, дбайливе дослідження відчуттів і реакцій ми можемо прийти до глибших змін.

Мені важливо створити простір, де можна бути собою — не ідеальним, не зручним, не «правильним», а справжнім. У роботі я дбайлива, уважна, іноді прямолінійна, але завжди з повагою до темпу і меж клієнта. Поруч зі мною можна злитися, плакати, мовчати, сміятись — усе це буде частиною процесу.

Я працюю з темами тривожності, емоційної напруги, втрати контакту з собою, дитячими травмами, непростими стосунками в родині та з партнерами. Веду індивідуальні сесії та працюю з парами. У мене є також досвід роботи з ПТСР, депресивно-тривожними станами, глибокою втомою й виснаженням.

Мені дуже близькі слова: «Не можна прискорити розпускання квітки, але можна створити умови, щоб вона розквітла». Я створюю ці умови — з турботою, теплом, і глибокою повагою до людини.

Терапія зі мною — це безпечно, глибоко і по-людськи. Тут можна відчувати, плакати, злитись і нарешті бути собою.

Психотерапія змінила мене. Я навчилась слухати себе й не знецінювати свої почуття. Замість “треба” запитую себе: “А чого хочу я?” Більше не рятую всіх ціною себе, встановлюю межі й витримую провину за свою правду. Дозволила собі бути живою — не ідеальною, а щирою. Зрозуміла, що за тривогою стоїть мій досвід і біль, а полегшення приходить, коли я приймаю себе. Сила — не в тому, щоб тягнути, а в тому, щоб визнати: мені важко. І це нормально.

Навіть коли страшно — я йду.

Психологія. Театр. Природа