Я клінічний психолог, логотерапевт і кризовий консультант з понад 15-річним досвідом. За цей час я пройшла шлях від класичної психотерапії до роботи в найгостріших кризових ситуаціях на межі життя і смерті, серед втрат, болю, тиші й мовчання.

Останні 3 роки я працюю на кризовій лінії підтримки для військових, ветеранів, родин загиблих, а також людей, які пережили бойові дії, евакуацію, полон чи повернення додому після служби. Цей досвід навчив мене бути не просто психологом, а надійною присутністю - там, де вже нічого не «працює».

У моїй роботі важлива тиша. Вміння витримати мовчання, сльози, безвідповідні питання. Я не боюся теми смерті, втрат, провини чи «темного боку» людської психіки. У той же час я не втрачаю віри в людину і в здатність знайти сенс навіть у найтемніших обставинах.

Терапія зі мною - це простір, де ви можете бути чесними з собою та почуватися у безпеці. Я працюю в підході логотерапії, де ключовим є пошук сенсу навіть у складних життєвих ситуаціях.

Разом ми досліджуємо ваш унікальний шлях, фокусуючись не лише на причинах проблем, а на тому, що дає вам сили і натхнення жити далі.

Я слухаю уважно, без оцінок, і підтримую вас у виборі власної позиції. У процесі можу застосовувати трансформаційні ігри, це допомагає по-новому побачити ситуацію і знайти внутрішні ресурси.

Терапія зі мною це співпраця, де ви головна персона, а я - підтримка і супровід на вашому шляху до глибшого розуміння себе.

Я прийшла в психотерапію не лише як фахівець, а й як людина. І хоча логотерапія - це метод, у центрі якого стоїть пошук сенсу, мені теж довелося пережити моменти, коли сенс розчинявся у щоденній рутині, болю чи сумнівах. Саме тоді психотерапія відкрила для мене не лише нові горизонти у професії, а й передусім у собі.

Психотерапія навчила мене розрізняти біль і страждання. Біль - це неминуче, він приходить до всіх. Але страждання це те, як ми реагуємо на біль. Логотерапія дала мені інструменти, щоб побачити: навіть у найтемніших моментах я маю вибір. Я можу обрати свою відповідь.

Вона зробила мене вразливішою і сильнішою водночас. Вразливість більше не здається мені слабкістю. Це міст до справжнього зв’язку з іншими і з собою. Вона дала мені сміливість дивитися в очі страхам і не тікати. Приймати свої тіні, не втрачаючи себе.

Психотерапія зробила мене терплячішою до тиші. Я перестала поспішати з відповідями у діалозі з іншими, у діалозі з життям. Інколи мовчання говорить більше, ніж тисяча слів. І логотерапія - це, певною мірою, мистецтво слухання. Бо сенс часто приходить не тоді, коли ми його активно шукаємо, а коли готові почути.

Я стала менш категоричною і більш людяною. Те, що раніше здавалося мені «неправильним», тепер часто просто «інше». Психотерапія навчила мене не оцінювати, а розуміти. Не класифікувати, а співпереживати. Не тиснути, а бути поруч.

Як логотерапевт, я щодня бачу, як у людей з’являються очі, повні надії, замість очей, повних втоми. Але як людина, я знаю, що цей шлях починається з себе. І психотерапія стала для мене не лише професійною стежкою, а й особистим паломництвом до справжнього через сенс, через біль, через вибір.

"Я не завжди можу змінити обставини, але завжди можу змінити своє ставлення."

Мої інтереси там, де глибина.

Люблю книжки, які не дають готових відповідей, мандрівки зі змістом, тишу, в якій чути себе, і розмови, які торкаються суті.

Пишу тексти, слухаю музику для душі, досліджую сенс як стиль життя.

А ще я створюю трансформаційні ігри, які допомагають знайти свою внутрішню відповідь.