Знаходження у трикутнику Карпмана зумовлює переживання різних почуттів у різних ролях та під час їх перемикання. Жалося - почуття, яке рідко згадується психологами, проте, я вважаю саме його "точкою входу" у відносини у трикутнику.
Зауважую, що клієнти, схильні будувати відносини за принципом трикутника Карпмана, мають низку схожих особливостей. У цій статті я хочу торкнутися почуття жалості до себе і до партнера. Клієнти, що знаходяться в трикутнику Карпмана схильні плутати почуття, а особливо почуття жалості з любов'ю. Такі клієнти будують стосунки на підставі жалості до свого партнера і як наслідок перетворюють його на жертву, а себе на рятівника. В інші моменти, відчуваючи жалість до себе і викликаючи провину у партнера, перетворюють вже себе на жертву, а партнера на переслідувача. Як правило, ці люди з дитинства виховувалися в такій же системі. Вони з дитинства ввібрали, що жалість - єдине почуття, перебуваючи в якому до дитини добре ставляться: допомагають, підтримують, втішають тощо. Таким чином вони з дитинства навчаються викликати до себе почуття жалю, а при відмові їх "врятувати" - вину.
Як правило, система відносин у сім'ї, де виховувалась дитина пред'являла до неї специфічні вимоги. Створення умов розвиваючого стресу (у якому дитині дається такий рівень складнощів, з яким вона здатна впоратися, принагідно навчаючись чогось корисного) у такій сім'ї з якихось причин не відбулося. Періоди непереборного для дитини стресу змінювалися "теплою ванною" з боку батьків, викликаної почуттям жалості до дитини.
Знаходження у трикутнику Карпмана зумовлює переживання різних почуттів у різних ролях та під час їх перемикання. Жалося - почуття, яке рідко згадується психологами, проте, я вважаю саме його "точкою входу" у відносини у трикутнику. Тому важливо допомогти клієнту навчитися розрізняти не лише неприємні переживання, але й ідентифікувати таке почуття як жалість та диференціювати його від кохання, подяки чи співчуття.
