Навіщо потрібний психолог?

У цій статті я ділюся власним досвідом та спостереженнями, які я зустрічала у своїй практиці.

    Є поширений вислів «всі проблеми з дитинства». Наше дитинство справді впливає на нас і наше самопочуття у теперішньому. Яким чином і як можна це змінити можна з'ясувати у роботі з психологом.

Я часто стикаюся з тим, що люди недооцінюють цей вплив і не розуміють наскільки травматичними можуть бути ситуації в дитинстві, і в дорослому віці думають що з ними щось не так. Це відчуття часто і призводить до потреби до самоаналізу. Дуже часто люди знаходять виправдання або вважають себе винними в тому, що до них застосовували якийсь вид насильства.  

Далі я перерахую поширені варіанти несприятливих подій у дитинстві, які могли позначитися на вашому стані у дорослому віці.

1. Фізичне та психологічне насильство в сім'ї. Або ви були свідком насильства.
2. Високі вимоги батьків у навчанні, спорті, виконанні домашніх обов'язків. Ця ситуація також впливає на дитину, а надалі на дорослого несприятливим чином. Це як заслуговувати на любов. І батьки не визнають своїх вигод, а кажуть, що все це заради майбутньої дитини. Але для дитини важливим є дбайливий і приймаючий батько.
3. Психічні розлади у батьків.
4. Розлучення чи втрата. Розлучення є сильним стресом. Навіть якщо батьки переживають і думають у цей момент як поговорити про це з дитиною. Добре коли кажуть йому, що він важливий, і що вони будуть спілкуватися з ним так як і раніше. Але найчастіше батьки налаштовують його проти одного з батьків або забороняють спілкуватися.
5. Інцест чи сексуальне насильство з боку інших дорослих чи дітей.
6. Дитину віддавали на виховання, особливо до трьох років. Це є втратою значного близького. Тієї людини з ким формується прихильність. На жаль, раніше часто віддавали дітей до бабусь. Надалі це впливає на почуття безпеки, довіру та прихильність до інших людей.
7. Жертовність батьків. Як правило, один із батьків часто скаржиться і постійно страждає. Обов'язково присутній хтось, хто грає роль поганого, егоїста і т.д. Дитина сама того не розуміючи стає рятівником або сенсом життя. Його мотивацією стає зробити щасливим батька, щоб він перестав страждати. Звичайно це не виходить. Як правило, без роботи з психологом та глибокого самоаналізу людям так і не вдається побачити цю роль. Такі люди схильні до почуття провини. У такій ситуації часто зустрічається, що самому не вдається побудувати міцні довірчі відносини, але при цьому парадоксально, зберігаються близькі стосунки з батьком. Дитина стає батьком для молодших дітей. Йому призначається відповідальність, яка властива дитячому віку. Часто в таких випадках дітей ще й карають, за те, що вони погано дивляться, стежать і т.д. Протягом тривалого часу я не тільки працюю психологом, а й сама є клієнтом. /p>

   І для мене особиста терапія є величезним ресурсом.

   Можу з упевненістю сказати, що це насамперед турбота про себе, можливість бути почутим і не отримати у відповідь експертну думку чи пораду.

   >

   Це спосіб саморозвитку. Кожна зустріч для мене це цінність та можливість відкривати в собі щось нове. Досі дивує, який внутрішній потенціал є у кожній людині.

   Терапевтичні відносини є унікальними, вони можуть давати саме те, що потрібно вам і для кожного це може бути щось своє.

   Увага, прийняття, повага до особистих кордонів, безпека у відносинах. Психолог може показати, яким звичним способом ви зупиняєте себе в тому, щоб досягти бажаного. Але саме те, що потрібно вам а не іншим, навіть дуже близьким людям.

   До психолога часто звертаються в кризі або коли стикаються з проблемою, яку важко вирішити самому, або коли людина переосмислює своє життя і розуміє що хоче жити по-іншому, але як ще не зрозуміло, просто зараз важко.

   Можна все життя бути скривдженим на своїх батьків, а можна вибрати інший напрямок. І це робота над собою, це спосіб брати відповідальність у свої руки.

   Для мене це спосіб сміливий і думаю, що для багатьох є ризикованим, але з власного досвіду можу сказати, щоб я б не проміняла цей досвід. на що інше.