Емоції це керуюча сила нашої повсякденної життя. Та чи знаємо ми як з ними екологічно поводитися? Найчастіше ми маємо справу із забороною на емоції.
⠀Вісхолдінг- таке нове, незвідане означення глибоко закоренілого і багатьом відомого з малечку процесу. Цей процес - заборона на емоції.
Гнітючий стан, жалюгідного стану психіки дорослого, що не може винести дитячого плачу і тому єдине, що лишається проявити агресію і ЗАБОРОНІТИ. мужик, мужики не плачуть☝» і зовсім не важливо що цьому «мужику» тільки три і йому болити розбите колінце. Він заглушити всі свої істерики аби тільки не гнівати батьків, і бути справжнім мужиком. От тільки це буде стосуватись не лише істерик, пригніченими будуть всі емоції та почуття. «Не дурися» веди собі пристойно, що про тебе люди подумають» і від уже ти ковтаєш радість аби люди не подумали нічого поганого, і взагалі ти починаєш обслуговувати те «добре ставлення до тебе інших» і зовсім забуваєш про своє внутрішнє і про радість. Скільки таких чоловіків, що не можуть виразити жодну емоцію у дорослій життя та жінок, що, незважаючи на чисельні успіхи, не можуть собі дозволити радіти за себе ж самих. Тільки через те що, у свою годину отримали інтроект «заборону на емоції». ктивного вибору.
Кожного разу забороняючи чи заперечуючи щось із емоцій чи почуттів ми підштовхуємо собі і своїх дітей до неможливості прожити актуально якусь подію свого Життя.
⠀І що такого спитаєте ви?🤔
Дело в тому, що психіка динамічна структура і вона обов'язково формує свій унікальний процес на будь-що і особливо на заборону. Ось тільки питання, наскільки екологічним буде цей процес для суб'єкта? Так само і емоція - коли вона неназвана і заборонена, як приклад, вся її енергія перейде в пасивну агресію, на іншого чи на собі.
Всі емоції важливі та потрібні, неможливо прожити життя беземоційно. Їх потрібно виявляти, називати, дозволяти і вчити собі, і наступне покоління з ними товаришувати.
Адже тільки через емоції наша життя наповнюється кольоровою палітрою відтінків.
