У статті описані практичні рекомендації для батьків, які розлучаються, як сказати дитині про розлучення, як правильно поводити себе батькам.
Розлучення батьків завжди стрес для дитини. Бувають, звичайно, випадки, коли підліток, стомлений постійними сварками батьків, відчуває полегшення і каже, що нарешті це сталося. Як правило, дитині-дошкільнику важко з цим примиритись, і вона ще довго «поєднує батьків», сподівається, що батьки помиряться. Часто дитина звинувачує себе у розлученні батьків. Зазвичай дошкільник мислить егоцентрично, вважає, що все, що відбувається спричинене ним: «Батьки розлучаються, бо я був непослуханий…» Важливо донести до дитини, що розлучаються чоловік і дружина, як пара, і дитина в цьому не винна. Батьки вже не будуть разом, як чоловік і дружина, але вони назавжди залишатимуться дитині мамою і татом. Говорити про розлучення дитині потрібно! І треба бути готовим, до негативних емоцій дитини, вона має на них право. Краще, коли при цьому присутні обоє батьків, і у дитини є час усвідомити, прожити, висловити свої емоції. Тому казати це треба не зранку, після чого б дитина мала піти до школи, а, наприклад, у суботу зранку, тоді в дитини буде час все усвідомити. Один із батьків має говорити, а інший емоційно підтримувати. Цей день батькам краще провести з дитиною, приймати будь-які висловлювання і поведінку дитини, щоб вона могла пережити різні почуття. Батькам слід це витримати, тоді до кінця дня дитина, можливо, трохи заспокоїться, відчує, що батьки можуть витримати всі її емоції, не відштовхують і готові допомогти. Аналітичний психолог Інна Кирилюк пропонує таке пояснення:
«Так сталося, що ми як чоловік і дружина більше не любимо один одного і не будемо жити разом. Наша сім'я з цього моменту буде не такою, як раніше. Вона буде змінюватися, але головне – це те, що ми залишаємося твоїми мамою і татом, які тебе люблять, і будуть любити завжди! Це ніколи не зміниться! У цій ситуації нам усім важко та самотньо. Ми розуміємо твої почуття, намагатимемося тобі допомогти пережити наше розлучення. Ти не винен у тому, що відбувається! У цьому немає твоєї провини! Ти можеш злитися на нас, відчувати самотність, не довіряти нам, тому що тобі доводиться все це переживати. Ми розуміємо твої почуття і готові їх прийняти. Тобі може бути страшно перед майбутнім, ми це розуміємо, і завжди готові поговорити з тобою. Ти можеш сумувати, бо тепер буде все інакше. Це нормально відчувати те, що відчуваєш ти зараз, і що відчуватимеш у майбутньому. Ми дуже хочемо допомогти тобі це пережити!»
Найчастіше дитина після розлучення залишається жити з матір'ю. Перед тим, як батько піде, можна виділити час для створення сімейного альбому для тата. Дитина вибирає фото для батька, де вони разом щось роблять, пригадуючи все гарне, що було до розлучення, всі приємні, щасливі моменти разом, а потім дарує батьку, або, якщо хоче, залишає собі. Дитині важливо знати, що тато про неї не забуває! Між ними має бути налагоджений комунікативний зв'язок, щоб дитина могла зателефонувати, написати тату, зустрітися з ним. Важливо, щоб у новому домі батька для дитини також було місце - ліжко, коробка з іграшками тощо.
З боку батьків недопустимі перед дитиною негативні висловлювання на адресу колишнього партнера. Це дуже ранить дитину, зачіпає її, це як постійне приниження частини самої дитини, що вплине не найкращим чином на її самооцінку. В ідеалі мама і тато повинні підтримувати дружні відносини. Пам'ятайте, що розлучення не з тих подій, що швидко забуваються. Це стресс для дитини, наслідками якого можуть бути різні симптоми. Залежно від віку у дитини може виникнути замкнутість у собі, гіперактивність, дратівливість, порушення сну, харчування, страхи, нічні жахіття, низька самооцінка, бунтарська поведінка тощо. Може знадобитися не один рік, щоб найгірше було позаду. Намагайтесь бути терплячими, будьте уважні до емоційного стану дитини. У разі потреби звертайтесь до спеціаліста.
У написанні статті використані матеріали Інни Кирилюк, написані для книги Вікторії Бояріної «Сім'я у пріоритеті».
