Як підтримати кохану людину на війні?

Війна розділяє коханих, і це непросте випробування для обох. Ви можете відчувати безпорадність, тугу та страх, не знаючи, як правильно підтримати близьку людину.

Але важливо розуміти, що немає «абсолютно правильного» способу висловити свою підтримку — головне робити це щиро та з любов’ю, бо любов та турбота здатні подолати будь-які відстані та будь-які труднощі.

У цій статті ми розглянемо, як підтримати кохану людину на війні, як знайти слова підтримки та втіхи, як дати відчути свою присутність та любов навіть на відстані, зберігаючи при цьому власне психічне здоров’я.

View this post on Instagram

A post shared by Психологи та психотерапевти, що допоможуть 💚 (@qui.help)

Що може відчувати ваш партнер?

Війна – це жахливе випробування, що залишає глибокі емоційні шрами на всіх, хто з нею стикається. Особливо важко доводиться тим, чиї кохані знаходяться у самому пеклі бойових дій.

Ви маєте знати, що військові на передовій можуть переживати широкий спектр емоцій:

Звісно, це страх за своє життя, життя побратимів, страх поранення, полону, а також страх за долю близьких, які залишилися вдома.
Туга за домом та близькими.
Відсутність чіткого розуміння майбутнього, усвідомлення постійної загрози життю можуть призвести до відчуття невизначеності та приреченості.
Невизначеність, постійне очікування небезпеки, відсутність контролю над ситуацією породжують тривогу, яка може виявлятися у постійній напрузі, проблемах зі сном, дратівливості.
Це гнів: на ворога, на несправедливість, на ситуацію в цілому, на власне безсилля.
Втрата побратимів, свідчення страждань цивільного населення, інші важкі переживання можуть призвести до глибокого горя.
Навіть серед побратимів солдат може відчувати самотність, гостро усвідомлюючи віддаленість від коханих та близьких.
Постійна напруга, страх, перевтома можуть спричинити депресію, яка виявляється в апатії, втраті інтересу до життя, відчутті безнадії.
Агресія, спрямована на ворога, оточуючих чи на себе, може бути способом справитися зі страхом та напругою.
Може виникнути почуття провини перед тими, хто залишився вдома, бо військовий не може фізично бути поруч, особливо якщо рідні стикаються з труднощами чи небезпекою вдома. Також відчуття провини може бути за змушення рідних переживати через них.
Велике емоційне навантаження може вести до виснаження, що може проявитись постійною втомою, проблемами зі сном, змінами апетиту або проблемами з травленням, а також підвищеною дратівливістю, емоційною нестабільністю, труднощами з концентрацією уваги, погіршенням пам’яті, відчуттям безнадії
Безсилля відчувають в ситуаціях, де військовий не може контролювати події навколо. Це може привести до втрати мотивації та інтересу до виконання своїх обов’язків, байдужісті до того, що відбувається навколо. А коли безсилля відчувається занадто довго, можуть знижуватися самооцінка, та виникати сумніви у власних здібностях.
Фрустрація (розчарування, відчай) може виникати, коли на шляху до досягнення мети з’являються перешкоди, які здаються нездоланними. Це, наприклад, відсутність чіткої інформації, бюрократія та некомпетентність, несправедливість, порушення прав людини, безглузді втрати тощо.

Важливо пам’ятати, що кожна людина переживає війну по-своєму. Немає правильних чи неправильних емоцій.

Головне – не залишатися наодинці зі своїми переживаннями, шукати підтримки у близьких, друзів, фахівців.

Слова підтримки коханій людині на війні

Спілкуючись, можна використовувати такі фрази, своїми словами:

«Я пишаюся тобою, твоєю мужністю. Ти справжній герой для мене».
«Кожен день я думаю про тебе і молюся за твоє безпечне повернення».
«Ти найсильніша і найсміливіша людина, яку я знаю. Я вірю в тебе».
«Попри відстань, моє серце завжди з тобою».
«Я з нетерпінням чекаю на день, коли ми знову будемо разом».
«Ти моя опора і моє натхнення. Я люблю тебе безмежно».
«Пам’ятай, що ти не один. Я завжди поруч, навіть на відстані».
«Бережи себе, коханий/кохана. Я чекаю на тебе».
«Твоя сила і мужність надихають мене кожен день».
«Дякую тобі за те, що ти робиш для нашої країни. Я пишаюся тобою».
«Ти мій герой, моє кохання, моя надія. Я вірю в нашу перемогу і в наше щасливе майбутнє».
«Я вірю в тебе. Ти обов’язково впораєшся з усіма труднощами».
«Я завжди на зв’язку і готова(ий) говорити з тобою про все, що захочеш».
«Я завжди поруч з тобою думками».
«Я кохаю тебе і чекаю на тебе».
«Разом ми впораємося з усім».

При спілкуванні важливо бути щирими та відкритими у своїх почуттях, не соромитися нагадувати про свою любов.

Треба давати зрозуміти, що ви пишаєтеся своїм партнером та його/її службою. Бажано висловлювати свою віру в перемогу і щасливе майбутнє та уникати фраз, які можуть викликати тривогу чи страх.

Звісно, ви маєте свій стиль спілкування з коханим(ою), але частіше – при спілкуванні не треба давати незапрошених порад.

Ваші слова підтримки мають величезне значення для вашого коханого/коханої на війні. Вони дають йому(їй) сили та мотивацію продовжувати боротьбу.

Як саме висловити свою підтримку?

Практикуйте активне слухання

Коли ваш партнер ділиться переживаннями, важливо слухати уважно та активно. Це як?

Якщо ви зв’язалися через відеозв’язок, підтримуйте зоровий контакт. Якщо спілкуєтесь наживо, не перебивайте та показуйте свою залученість короткими репліками («так», «мгм», «розумію») чи кивками. Давайте зрозуміти, що ви чуєте і розумієте сказане.

Активне слухання створює безпечний простір для військового поділитися своїми переживаннями, не боячись осуду чи поспішних порад.

Уважне слухання, вміння витримувати паузи, розмова без перебивання та намагання одразу знайти рішення дає партнеру можливість самостійно у своєму темпі осмислити та проговорити свій досвід, обдумати та прожити емоції.

Проявляйте емпатію через віддзеркалення почутих емоцій: «Я чую, що це було дуже страшно для тебе» або «Звучить дійсно складно та болісно».
При активному слуханні важливо утриматися від бажання «виправити» емоційний стан партнера – ваша роль полягає в тому, щоб бути надійним свідком його(її) досвіду.
Коли партнер ділиться складним досвідом, використовуйте уточнюючі запитання, але тільки якщо відчуваєте готовність співрозмовника говорити далі. Можна спитати: «Хочеш (можеш) розповісти про це більше?»
Важливо слухати не лише слова, але й звертати увагу на тон голосу, паузи, зітхання, які можуть більше розповісти про емоційний стан партнера.

Через активне слухання ви демонструєте партнеру, що його(її) досвід та почуття мають значення, навіть якщо ви не можете повністю зрозуміти пережите.

Регулярна практика активного слухання допомагає зміцнити емоційний зв’язок та довіру в стосунках, створюючи основу для здорового спілкування та взаємної підтримки.

Приймайте емоції без оцінювання

Всі емоції, які відчуває ваш партнер, є природними та нормальними. Уникайте оцінювання чи спроб «виправити» почуття, пробуючи запевнити співрозмовника, що він переживає щось інше, ніж розповідає.

Натомість визнавайте їх: «Це дійсно дуже складна ситуація» або «Я розумію твій гнів».

Всі емоції, які відчуває ваш партнер-військовий – від гніву до страху, від розгубленості до апатії – є нормальною реакцією на ненормальні обставини війни, тому важливо утриматися від оцінок «добре» чи «погано».

Коли партнер ділиться своїми переживаннями, замість фраз «не варто так сильно переживати» або «ти маєш бути сильнішим», краще сказати «я чую твій біль» або «це природно відчувати такі емоції у твоїй ситуації».

Прийняття емоцій означає дозволити партнеру проживати свої почуття у власному темпі, що дає можливість не переривати процес переживання.

Визнання права коханої людини на свої, навіть складні емоції створює атмосферу безумовного прийняття, де партнер може бути справжнім та вразливим, не боячись втратити вашу підтримку чи розуміння.

Уникайте порівняння переживань партнера з досвідом інших військових або знецінення його емоцій фразами «іншим ще важче» – кожен досвід унікальний і заслуговує на повагу. Крім того, кожна людина має свій об’єм можливого емоційного навантаження та свій спосіб проживати досвід. Тож те, що безпечно для одного, може травмувати іншу людину.

Створіть безпечний простір

При спілкуванні або зустрічі створіть атмосферу, де партнер почуватиметься в безпеці, ділячись своїми думками та почуттями. Це означає конфіденційність розмов, тобто ви нікому не будете передавати отриману інформацію та не будете обговорювати почуття партнера з іншими, та партнер упевнений в цьому.

Безпечний простір – це середовище, де ваш партнер може без страху осуду ділитися будь-якими думками та емоціями, знаючи, що все сказане буде прийнято з розумінням та повагою.

Важливо забезпечити фізичний та емоційний комфорт для розмови: обирайте тихе, приватне місце для відеодзвінків, уникайте сторонніх шумів та відволікаючих факторів, і дайте партнеру знати, що ви повністю присутні в моменті та зосереджені на спілкуванні.
У безпечному просторі партнер має право не тільки говорити, але й мовчати, плакати, виражати гнів чи інші сильні емоції, знаючи, що ви витримаєте ці прояви та не будете намагатися «виправити» чи «заспокоїти» його/її почуття.
Створення безпечного простору також означає повагу до меж партнера: якщо він(вона) не готові говорити про певні теми чи події, ви приймаєте це, не будете тиснути, щоб обговорити саме це, та демонструєте, що будете поруч, коли з’явиться готовність до розмови.

Встановіть емоційний контакт

Підтримуйте регулярний зв’язок у зручний для партнера спосіб. Діліться повсякденними моментами, фото, новинами про друзів та родину – це допомагає відчувати причетність до подій вдома, навіть якщо він/вона не може бути фізично присутнім.

Емоційний контакт будується на регулярності та передбачуваності спілкування — навіть короткі, але систематичні повідомлення «доброго ранку» чи «добраніч» створюють відчуття стабільності та присутності в житті одне одного, особливо коли партнер на передовій.

Створюйте особливі ритуали спілкування, які будуть тільки вашими – наприклад, щовечірнє згадування одного-двох хороших моментів за день, спільне слухання однієї пісні чи читання одного й того ж вірша перед сном, побажання гарної ночі дитині тощо.

Важливо знаходити баланс між обговоренням складних тем та підтримкою легкості у спілкуванні – діліться жартами, спогадами про щасливі моменти та мріями про майбутнє, коли відчуваєте, що партнер готовий до цього.

Проявляйте емоційну близькість через використання ніжних слів, особливих звертань чи емодзі у повідомленні, які мають значення для вас обох. Це буде демонструвати, що ваші почуття залишаються сильними, незважаючи на відстань.

Кохана людина при спілкуванні повинна відчувати та знати, що ви є і нікуди не дінетесь, що ви в безпечному місці, що ви готові терпіти його фізичні або психологічні зміни, викликані війною. І це може дати йому ресурс для максимально можливого повернення у колишній стан.

Чого НЕ варто робити

Не варто форсувати розмови

Якщо партнер не готовий говорити про певні теми чи події, не наполягайте. Наприклад, він(вона) повернувся(лася) з району бойових дій і ви помічаєте, що він замкнутий, мовчазний та уникає розмов про війну. Ви хочете дізнатися, як він та що пережив, але він відповідає односкладово або змінює тему. Дайте знати, що ви поруч і готові слухати, що ви будете чекати, коли та якщо він(вона) буде готовий(а) поділитися.

Приклад фрази при спілкуванні:

«Коханий(а), я бачу, тобі зараз важко. Я не буду питати про те, що ти не хочеш розповідати. Але знай, що я поруч і завжди готова(ий) вислухати, коли та якщо ти будеш готовий(а) поділитися. Я люблю тебе і хочу підтримати тебе в цей важкий час».

Кожна людина має свій темп опрацювання травматичного досвіду. Тож потрібно бути терплячим та розуміючим, давати партнеру час та простір, які йому потрібні.

Варто уникати фрази, типу «я знаю, як тобі важко»

Навіть якщо ви маєте подібний досвід, кожна людина переживає травматичні події по-своєму.

Краще сказати: «Я не можу повністю зрозуміти, через що ти проходиш, але я поруч», або «Я бачу, як ти переживаєш».

Не варто применшувати пережите

Уникайте фраз на кшталт «могло бути й гірше» або «все налагодиться». Такі слова можуть знецінити почуття партнера та його досвід, змусити людину відчувати себе непочутою та незначущою.

Висловіть підтримку: «Я поруч. Ти не один(на). Я завжди готова(ий) вислухати».
Запропонуйте допомогу: «Що я можу зробити, щоб тобі допомогти?».
Просто побудьте поруч. Іноді найкраща підтримка – це просто бути поруч з людиною, мовчки тримати її за руку або обійняти.

Не варто радити «просто забути»

Травматичний досвід не можна просто забути чи «перегорнути сторінку». Такі поради можуть посилити відчуття самотності та нерозуміння.

Уявіть собі солдата, який щойно повернувся з фронту, особливо, після інвалідізуючого поранення. Він бачив жахливі речі: смерть побратимів, страждання мирних жителів, руйнування. Він сам був на межі життя і смерті. Він повертається додому, до рідних, і хоче хоч трохи забути про пережитий кошмар. Але йому важко. Його переслідують спогади, кошмари, він відчуває тривогу та страх.

І ось, в розмові з близькою людиною, він чує: «Забудь про це все. Війна для тебе закінчилась, ти вдома, все добре. Просто перегорни сторінку. Почни нове життя. Не думай про погане. Зосередься на позитиві».

Як ви думаєте, що може відчути солдат у цей момент?

Швидше за все, ще більше самотності та нерозуміння. Йому здається, що його досвід нікому не цікавий, що його ніхто не розуміє. Такі поради знецінюють його переживання, змушують його відчувати себе інакшим, відірваним від решти світу.

Травматичний досвід не можна просто забути. Він залишає глибокий слід у психіці людини. Для того, щоб опрацювати травму, потрібен час, підтримка та, можливо, професійна допомога.

Замість того, щоб радити «забути» чи «перегорнути сторінку», краще сказати:

«Я розумію, як тобі важко. Це нормально відчувати те, що ти відчуваєш».
«Я тут, щоб підтримати тебе. Ти можеш розповісти мені все, що хочеш».
«Якщо тобі потрібна допомога, не соромся звернутися до фахівця».

Покажіть людині, що ви поруч, що ви її розумієте та приймаєте. Це найкраща підтримка, яку ви можете надати.

Як зберегти власне психічне здоров’я?

Межі підтримки

Важливо розуміти свої межі та можливості. Ви не можете бути доступними 24 години 7 днів на тиждень і це нормально.

Вам потрібно спати, можливо, працювати, доглядати дітей. Встановіть здорові межі спілкування, які працюватимуть для обох та обговоріть це з партнером.

Зазвичай, якщо не сталася якась невідкладна ситуація, партнер зрозуміє, що вночі краще не дзвонити, щоб і мати могла виспатися, і діти. В такому разі обидва можуть спочатку обмінятися повідомленнями.

Звичайно, життя вносить свої корективи. Будьте готові до того, що інколи доведеться змінювати плани. Головне – за можливості попереджати партнера заздалегідь та знаходити компроміси.

Не ігноруйте свої потреби. Якщо ви відчуваєте втому або емоційне перевантаження, не бійтеся сказати про це партнеру та перенести розмову на інший час.

Приклад:

«Коханий, я дуже рада чути твій голос і знати, що ти в порядку. Я хочу підтримувати тебе якнайкраще, але мені зараз дуже важко, діти сплять, і тобі потрібен час, щоб відновити сили».

Встановлюючи здорові межі в спілкуванні, ви дбаєте не лише про себе, а й про ваші стосунки. Здорові межі допоможуть зберегти емоційну стабільність та бути надійною опорою для свого партнера на війні.

Якщо ви будете зв’язуватися кожну ніч і розмовляти одну-дві години, малоймовірно, що ви матимете сили для активної результативної праці вдень. У той час же і партнеру треба достатньо відпочивати, щоб зберегти своє життя.

Самодопомога

Регулярно практикуйте самопіклування. Це:

Здоровий сон. Намагайтеся спати достатню кількість годин (7-8 годин), створюючи комфортні умови.
Фізична активність. Знайдіть вид активності, який вам до вподоби: прогулянки, біг, йога, танці, плавання. Регулярні фізичні навантаження допоможуть вам зберегти форму, підняти настрій та бути більш корисною у підтримці партнера.
Відпочинок. Не забувайте про важливість відпочинку. Робіть перерви в роботі, знаходьте час для релаксації.
Вираження емоцій. Не тримайте емоції в собі. Діліться своїми переживаннями з близькими, друзями або психологом.
Можливо, вам будуть корисними медитація, дихальні вправи, які допоможуть знизити рівень стресу
Знаходьте час для занять, які приносять вам радість та задоволення: читання, музика, хобі, спілкування з друзями.
Сміх – це найкращі ліки. Дивіться комедії, читайте смішні книги, спілкуйтеся з людьми, які піднімають вам настрій.
Практикуйте вдячність.
Обмежте споживання негативних новин. Знайдіть баланс між інформованістю та збереженням свого ментального здоров’я.
Допомога іншим людям може бути дуже цілющою. Знайдіть спосіб долучитися до волонтерської діяльності або просто підтримайте тих, хто поруч.
За можливості підтримуйте режим.
Ведіть щоденник почуттів – це допоможе звільнитися від тягаря активних негативних переживань, безпечно рефлексувати та водночас зберігати спогади. Важлива чесність перед собою. Знайте, навіть кілька речень щодня можуть мати велике значення.

Групи підтримки та організації/хаби для партнерів

Приєднуйтесь до груп підтримки, де можна поділитися досвідом з людьми у схожій ситуації. Це допоможе відчути, що ви не самі, та отримати практичні поради.

Індивідуальна терапія

Робота з психологом допоможе краще справлятися з власними переживаннями та бути більш ресурсним для підтримки партнера.

Коли і кому потрібен психолог?

Наявність коханої людини на війні – це постійне джерело стресу, тривоги та страху. В таких умовах психологічна підтримка може бути вкрай необхідною.

Зазвичай, психолог потрібен, якщо ви відчуваєте:

Постійну тривогу, страх, панічні атаки
Проблеми зі сном, кошмари
Втрату інтересу до життя, апатію
Почуття провини, безпорадності
Труднощі з концентрацією уваги
Підвищену дратівливість, агресію
Соціальну ізоляцію
Нав’язливі думки про війну
Зловживання алкоголем чи наркотиками.

Або, якщо ви помічаєте у свого партнера, який повернувся з війни:

Емоційну відстороненість, замкнутість
Підвищену агресивність, спалахи гніву
Проблеми з контролем імпульсів
Кошмари, флешбеки
Уникнення розмов про війну
Зловживання алкоголем чи наркотиками

Також, бажано звернутися до психолога задля налагодження взаємин у сім’ї після повернення військовослужбовця з війни, для допомоги у подоланні психологічних травм.

Важливо пам’ятати:

Звернення до психолога – це не ознака слабкості, а прояв турботи про своє психічне здоров’я.
Психолог допоможе вам розібратися у своїх емоціях, знайти способи справлятися зі стресом та побудувати здорові стосунки.
Не бійтеся звертатися за допомогою.

Важливі нагадування

Дорогі партнери наших захисників та захисниць!

Підтримка коханої людини на війні – це марафон, а не спринт, це особливий прояв любові, який вимагає великої емоційної сили та витривалості. Пам’ятайте, що ви не самі на цьому шляху.

Все, що ви зараз відчуваєте – нормально. Ваші страхи, тривоги, моменти розгубленості та втоми – це природна реакція на надзвичайні обставини.

Ви робите важливу справу, і ваша підтримка має велике значення, навіть якщо інколи здається недостатньою.

Ви не можете і не повинні бути «ідеальною підтримкою» – важливішими є ваша щирість та готовність бути поруч.

Якщо ви відчуваєте, що вам потрібна додаткова підтримка – це нормально. Наша команда професійних психологів готова вас вислухати та допомогти.

Готовий вас підтримати

Іноді найсильнішим проявом турботи про стосунки є визнання, що вам самим потрібна підтримка.

Мене звати Олександр Цовма, я психолог з 6 роками досвіду.

У своїй роботі я створюю безпечний простір, де ви можете:

Говорити про всі свої почуття без страху осуду
Отримати професійну підтримку та інструменти для самодопомоги
Знайти способи подбати про себе, залишаючись опорою для коханої людини
Розділити свої страхи та тривоги
Навчитися справлятися з невизначеністю

Я проводжу консультації:

Онлайн (Zoom або Google Meet)
Офлайн у м. Харків

Якщо ви відчуваєте, що вам важко впоратися з емоціями самостійно, що накопичилося багато переживань, або просто потребуєте безпечного простору для розмови – я буду радий вас підтримати. – Олександр Цовма, психолог