На що ми спираємося всередині себе та у зовнішньому світі та які стратегії поведінки можуть бути
«Короля робить почет» - це коли зовнішні опори замість внутрішніх. Коли без зовнішнього відгуку людина не почувається. Такі люди чекають на схвалення і похвали з боку, їх дії завжди з урахуванням того, що подумають і скажуть оточуючі. Вони мають здатність вловлювати найменшу зміну настрою співрозмовника, вміють подобається людям, їм не байдуже, що про них подумають. Найщиріше, що я чула від людини з такою стратегією - це слова «підкажи мені, що я відчуваю». Скажи мені, що відчуваю. Бо раптом я відчуваю не те, чи не так, не вмію? З цих питань зазвичай починається повернення до себе.
І медаль лягає іншою стороною.
«Я все зможу, я все зумію» або «головне, щоб мені було добре». Такі люди звикли спиратися на себе, свої відчуття та почуття. Рідко питають поради, звертають мало уваги на реакцію інших. Але вона їм така ж важлива, як і першим. Інакше втрачається сенс бути демонстративно плюючим на думку оточуючих. Найщиріше, що я чула від людини з такою стратегією, - «я почуваюся самотньо, ніби нікого немає поруч, хоча я часто в оточенні людей».
Зовнішні та внутрішні опори є у кожної людини. Вони пов'язані з довірою, безпекою, близькістю між людьми і, я думаю, що немає сенсу вперто вибирати щось одне. Немає нічого дивного в тому, щоб хотіти подобається людям, як і в тому, щоб хотіти подобається собі.
А Ви як думаєте?
