Терапевтичні роздуми на тему, чим насправді є впевненість у собі
Ви можете стати впевненими прямо зараз
Чесно, і магія тут ні до чого.
Упевненість народжується тоді, коли ми по-справжньому знаємо себе. Усвідомимо свій розмір (я зараз не про параметри тіла), я про свої знання, уміння, навички, сильні сторони. Якщо ми привласнюємо собі свій досвід, спираємося на нього, тоді автоматично стаємо впевнені у собі.
На прикладі, думаю, буде легше зрозуміти, що я хочу сказати.
Уявіть, що у Вас є 5-ти місна машина, седан. Якщо Вам потрібно буде підвезти 3 чоловік, Ви впевнені, що зможете це зробити? Я думаю це очевидно. А якщо Вас попросять підвезти 10 людей? І тут, можливо, Ви впевнено скажете, що цього зробити не зможете. А якщо хтось запевнятиме, що у Вашу машину не влізе і 2 людини, думаю Ви твердо відповісте, що це неправда.
Якщо ми знаємо себе так само добре, як характеристики машини, яка у нас є, то стаємо автоматично впевнені у своїх можливостях та знаємо обмеження. І так, неможливо бути впевненим у собі в принципі у будь-яких ситуаціях, як би нам цього не хотілося. Будь-яке зіткнення з новизною не може не викликати страху. Ми не можемо бути впевнені, що ніколи не робили. А якщо в когось така впевненість є, це скоріше поганий знак - це все одно, що впевнено зважитися їхати з чорної траси, не вміючи кататися на лижах. Це навряд чи сприяє нашому самозбереженню.
Але буває так, що людина всоте успішно виконує якесь завдання (виступ/звіт/знайомство, не важливо), а каже, що почувається при цьому невпевнено. Так також може бути, якщо з нами відбулися зміни, які ми не переварили. Наприклад, ми правда вміємо добре робити щось нове, а у свідомість все ще зберігається образ себе невпевненого, який не вміє виконувати те чи інше завдання. Наче ми з'їли шматок пирога, але він ще не переварився і не став частиною нас. І тоді терапія буде спрямована на присвоєння досвіду, на те, щоб ми замінили свій старий вже не актуальний образ на новий, який вже вміє справлятися. певними труднощами. Простими словами - переварили те, що з нами сталося.
А ще неадекватна невпевненість може народжуватися зі спотвореного образу себе. Так буває, якщо ми частіше чули на свою адресу слова критики, аніж підтримки. Якщо в дитинстві нас дуже запевняли, що ми нічого не досягнемо, і ні на що не придатні, тоді правда, ми могли повірити в це по-справжньому. І начебто у дорослому віці мати всі навички та інструменти для досягнення мети, але не вірити в це і не діяти. І тоді в терапії ми працюємо над тим, щоб позбутися токсичних переконань про себе та замінити їх нові та актуальні, дійти більш повної відповідності самому собі. Адже не важливо ЩО з нами зробили в дитинстві, важливо, що МИ зробимо з тим, що з нами зробили.
