На днях мене спитали «Топ 3 поради для стосунків». Я почав відповідати і вийшов великий допис. Я захотів поділитися думками і з вами, оформивши їх у статтю 🙂
Я вважаю себе амбастадором здорових стосунків) Я прийшов у психотерапію за цим – зрозуміти, як влаштовувати щасливі стосунки.
І вважаю, що я досяг у цьому успіхів. І велика кількість запитів моїх клієнтів – як раз про них.
На днях мене спитали «Топ 3 поради для стосунків». Я почав відповідати і вийшов великий допис. Я захотів поділитися думками і з вами, оформивши їх у статтю 🙂
Авжеж, зауважу, що це не поради в класичному сенсі «зроби так, і щастя прийде». Це напрямки, на які я пропоную звертати увагу у стосунках.
Авжеж це те, про що багато психологів каже.
Це пропозиція не утаювати напругу, а намагатися прояснювати, що де і як відбулося/відбувається. І коли «ловко», і коли неловко – тим паче.
В цьому пункті я би також зазначив, що, на мій погляд, це має мати міру. Інакше людина ризикує перетворити партнера в «емоційний унітаз», на якого виплескується все, що на розум іде. Тобіш важливо вміти контейнувати якісь речі, розуміти ціль обговорення, знаходити для нього форму і діяти. Важливо відділяти автентичність (поведінку у згоді із своїм внутрішнім переживанням світу) і нестриманість.
* Можливість згоди на незгоду або нерозуміння. Є височенна вірогідність, що ви з партнером не зможете один одного прям у всьому зрозуміти і підтримати. Але це міф, що партнери повинні прям по всьому мати згоду і взаєморозуміння на 100%. Ну, це просто неможливо. Можна авжеж старатись і кидати всі зусілля на неможливе, але чи витримають це самі стосунки і люди в них?
Тому пропоную брати до уваги такий інструмент для пари як згода на незгоду.
А другий момент.... ні, виокремлю окремим пунктом пізніше 🙂
Ну, не тільки приймати іноді душ 😁
А брати на себе відповідальність за свої почуття, проекції, переноси, дитячі історії тощо. ВОНИ НЕОМИННІ, але є різниця, коли людина морально б'є партнера своєю історією, а коли, враховуючи свою історію і всі почуття, намагається розрізнити свою внутрішню реальність і зовнішню. В цьому допомагає як раз пункт 1 – діалог.
ВАЖЛИВО при цьому намагатися чути іншого, розвінчуючи свої проекції, а не насаджувати іншого на них. Адже проекції – то не пляшка, а партнер – то не русня. 🤷♂️
І парадоксально, і просто одночасно. Щоправда, реалізувати складніше, ніж описати.
Кажучи думку пафосно і кротко:
Залишаючись зручним, людина навряд може стати щасливою.
Авжеж не йде мова і про протилежну позицію: «Я ідеальний – всі навколо гніться». Ми вже бачимо такого сусіда-терориста.
Мову йду про можливість давати собі змогу бути не ідеальним, мати незручні навіть для себе потреби і обговорювати можливість їх реалізації. Бабільш того, це класне правило і для вертикалі, і для горизонталі (сексуальних стосунків).
І ця «порада» стосується дуже сильно саме виходу за межі стереотипів! Тому що
зустрічаються не ідеї, не стереотипи, а люди! І вони різні!
І можуть намалювати власну особисту «не зручну» і навіть «некрасиву» для інших, але« зручну», комфортну саме для них історію!
Отже, 3 пункти скінчились, а от думки - ні! 🙂 Тож вирішив не обмежуватись і продовжую! 👇
⠀
Він трохи схожий на попередній, але 3-ій пункт більше відповідає за почуття сорому, а цей – за провину.
Я завжди думав, що здорові стосунки – ті, в яких «червоні лінії» не переходять. Реальність така, що вони переходяться. І тут важливо вміти витримувати свою неідеальність і помилки, а також помилки і неідеальність партнера.
Тобіш так, це включає, по-1, НАЯВНІСТЬ цих ліній (кордонів у стосунках) 😂
А по-2, працю над помилками, якщо вона реальна і/або необхідна. І/або аналіз. Наприклад, сварки під час війни можуть набувати більш агресивного і неконтрольованого характеру, ніж зазвичай. Тому важливо бути більш уважними до себе і сварок у цей період, особливо в періоди важких новин.
І тут акцент робив би нанамаганнях із усіх сил утримуватись в правилах конфлікту. Інакше в повному беззаконні можна настільки перебити кістки один одному, що потім відновлювати стосунки може бути ні з чого.
І от це "також" ще з 1 пункту:
– звірка ДИСТАНЦІЇ один між одним.
На мій погляд, одним із визначень стосунків могло б бути:
СТОСУНКИ – ЦЕ раз за разом знаходити комфортну відстань.
Так-так, більшість пар, на мій погляд, мають огромезні проблеми на фоні забобонів і нещасного емоційного досвіду саме в темі регуляції дистанції близкості-відстані. Є, наприклад, часто установки накшталт «робити все разом», «завжди бути разом», «думати ВИКЛЮЧНО однаково» і інші.
Спробуйте прислУхатись до себе: якою емоційною мотивацією, на ваш погляд, такі установки керуються? На мій погляд, у дихотомії (видельці або/або) Страх-Кохання, такі забобони керуються саме СТРАХОМ, а не бажанням. А вам як здається?
Прагнути «вічного МИ» авжеж можна. Можна і ламати один одного під це 🤷. Але є ціна. Зазвичай – це секс; секс з таких пар зникає. Адже збудження,як і кохання – вільні птахи, і в придушеному вигляді не можуть літати. Якщо це репрезентативна ціна для знищення відстані одним між одним, то ок.
Ну і люблю задавати питання: скільки збудження ви можете відчувати до свого тіла? Так-так, саме свого? А якщо ви одне ціле з партнером, то . . . які питання до відсутності збудження?
Авжеж регуляція відстані буде НА ВСЕ ЖИТТЯ. Що не означає кожного дня витрачатись на це, але звірятись раз на декілька тижнів, місяців, сезонів – не тільки варто, на мій погляд, а зазвичай і неоминно!
Деякі пари, наприклад, сильно сваряться, саме щоб мати «офіційний привід» відсторонитися. 🤷
На мій погляд, важливо навчатись не боятись дистанції. А ще точніше: боятись та все ж витримувати страх. 🙂 +Не обов'язково тільки боятись. Можна відчувати азарт, хвилюватись, скучити, збуджуватись, чекати, ревнувати тощо 🙂
Таким чином, на мій погляд, можна підтримувати цікавість – на всіх рівнях. Ну і також ще через сварки можна підтримувати енергію в парі. Але вони можуть виступати також замість сексу 🫤
А що думаєте ви?
А., дякую за питання, спіткнувше мене на роздуми і записи ☺️
