Про теплі відносини
Людей готових подарувати нам тепло та увагу багато довкола. Для того, хто хоче отримати це тепло, важливо навчитися дозволяти цьому трапиться.
І ці люди необов'язково повинні при цьому бути нашими улюбленими або нерозлучними друзями. Ні.
Ми самі звужуємо потік тепла та радості від інших, визначаючи, з ким конкретно ми його можемо випробувати.
Зосереджуємося на кількох персонах у своєму житті, а то й на одному ( ось це нелегко тому єдиному, а?) і чекаємо, і видушуємо з цих відносин повидло щастя (привіт, О.Любарський)) Або сидимо під замком і скаржимося на самотність і на те, що немає любовних стосунків і друзів, і що ніби ось , якщо це було (супер нерозлучні друзі або кохання), то тооогдаааа б ми розкрилися у відносинах... і були веселі і радісні.
Ні. Добре б вчитися виявляти ініціативу щодо світу і помічати тепло, яке вже є в житті.
Я пам'ятаю, як раніше не сприймала свою гештальт-групу, в якій навчаюсь як людей, з якими я у стосунках. Я думала: "це просто група, люди з якими я навчаюсь, нічого особистого". Знецінювала тепло, яке між нами є, обкрадала саму себе. І лише в якийсь момент спробувала визнати собі їхню цінність. І скільки ж там було приємної зв'язаності!))
З клієнткою розбирали та визнавали цінність для неї відносин із її співробітницею на роботі. Здавалося б, просто співробітниця, просто робочі відносини. Але як можна наситити свою душу радістю від зустрічі з іншим при цьому!
Це наше завдання та особиста відповідальність - впускати людей у своє серце, якщо ми не хочемо страждати від самотності. Радіти з ними та цінувати моменти спільності.
Це збагачує життя. У ній начебто стає більше сонця, почуваєшся значним і потрібним, люди, зв'язки з ними обігрівають як промінчики.
#terapevtelenadyachenko
