Зрозумівши природу дитячого страху, ми маємо можливість зарадити та правильно відреагувати на базові страхи малюків від року до трьох.
Страхи дітей від року до трьох
Близько року дитина починає експерементувати з відчуттями своєї окремості від мами. Це перші спроби умовного сепарування. На прогулянці це виглядає частим відбіганням від мами. Проте за кілька секунд дитина озирається на маму. Вся справа в тому, що для першого досвіду сепарації дитині потрібно відчувати непорушний зв'язок з мамою. Отож на одну пряму стає потреба досліджувати світ, проте разом з тим виникає страх:
⠀⁃ страх втратити маму- аби допомогли дитині на цьому етапі розвитку, об'єкт, мама має бути надійна. Тобто таким, що нікуди не зникне. Що ж категорично заборонено, то це використовувати страх дитини для процесів виховання, це буде гальмувати процеси розвитку самостійності. коли приїде і скільки залишилося чекати. Світ такий великий і цікавий, але він небезпечний. Все нове може сприйматися як опасность( іграшки, предмети побуту, одяг). Особливе місце займають предмети чи тварини, що непередбачувано для дитини змінюють свою поведінку (пилосос, собака, літак, феєрверк), те саме може стосуватися і звуків - грім, злив води, звуки клаксону. Маєте з терпінням та розумінням поставитись до такого перебігу промов. Візьміть малюка на ручки, відійдіть на безпечне відстань і поступово наближуйтесь паралельно пояснюючи що відбувається. Якщо малюк починає пхикати - робіть крок назад і починайте з початку. На таку процедуру може знадобитися від декількох днів до декількох тижнів. предметом що його лякає.
⁃ страх що мама не любити. З двох до трьох років це година коли дитина відкриває для себе, що мама буває різною. Буває весела і привітна, а буває засмучена чи сердита. Важливо говорити означаючи свої почуття і їх причу орієнтуючись на вік оппонента-дитини.
Говоріть про свої почуття щодо малюка. Допоможіть йому розібратися та присвоїти переживані ним емоції та почуття.
