Утриманка або дитяча травма. Як дитячі травми дівчинки впливають на особисті стосунки.
Утриманка - це термін, який використовується для опису жінки, яка підтримує романтичні чи сексуальні стосунки з чоловіком в обмін на матеріальні блага чи фінансову підтримку. У психології цей феномен можна розглядати з різних поглядів.
1. «Мотивація та потреби» : Одна з основних причин, через яку жінки стають утриманками, полягає в бажанні фінансової стабільності або поліпшення свого соціального статусу. Це може бути пов'язано з різними факторами, такими як економічна необхідність, відсутність інших можливостей або прагнення розкішного життя.
2. «Емоційна залежність» : Часто такі стосунки можуть включати елементи емоційної залежності. Утриманки можуть пов'язувати свою цінність або ідентичність з наданими їм матеріальними благами.
3. «Соціальні норми та стереотипи» : У різних культурах можуть існувати різні норми та уявлення про те, що означає бути утриманкою. Це може впливати на сприйняття таких відносин суспільством та на внутрішні переживання жінок.
4. «Особисті риси»: Дослідження показують, що у жінок, які обирають таку форму відносин, можуть бути різні особистісні риси, такі як високий ступінь відкритості до нових переживань або необхідність безпеки та комфорту.
5."Динаміка влади": У таких відносинах часто спостерігаються нерівні розподіли влади, що може призводити до маніпуляцій чи контролю з боку чоловіка.
Сидром утриманки - це сидром маленької травмованої дівчинки, потреби якої в захисті, любові, ласці та турботі не були заповнені в дитинстві. Досить важкий та хворобливий стан для жіночої психіки. Не насичена батьківським зізнанням, ідентифікацією жіночого Я, безумовною любов'ю, жінка продовжує шукати батька в обличчях чоловіків, щоб заповнити і наситити те маленьке жіноче Я, яке плаче всередині дорослої жінки. ⠀
Чоловік - партнер, рівноправний союзник - він не батько для жінки, а статевий партнер, жінка така ж сильна, доросла особа, яка не потребує опіки чоловіка, а за витривалістю може змагатися з ним. Тотальна, опіка і утримання в якому перебуває така жінка - це позиція дитини. Тобто відносини за визначенням переходять у дитячі та батьківські. Чи приємно це для жінки? - так! Чи усвідомлює вона це ?– ні.
Як правило, такі жінки не можуть реалізувати себе в житті, не працюють, не можуть взяти повну відповідальність за себе і це також природно для дитячої позиції, дитина не може працювати і займатися реалізацією і це нормально. Як можуть розвиватися такі відносини? "- в процесі відносин, один з партнерів виростить з позиції дитини у дорослого, або чоловік з позиції батька в партнера, на цьому ці відносини найчастіше драматично закінчуються, партнеру чоловікові стає не цікава "дитина", а дорослій жінці "батько", такі відносини в перспективі розвитку мають неблагополучні прогнози.
Позиція дитини у дорослої жінки говорить про її дитячу травму, також найчастіше супроводжується емоційними сплесками, істериками, депресіями, відчуття стабільності та задоволення, рівноваги не настає, чому?,-Дитина не може брати на себе контроль за ситуацією, якщо вона щось хоче або чогось потребує , не може вибирати, не може сама собі це дати , купити, прийняти рішення тільки чекає те, що дасть і дозволить дорослий, якщо потреба незадоволена відбуваеться емоційний відгук у вигляді істерик, зривів, гойдалки та депресій. З погляду психіки цілком нормальна реакція і йдеться про те, що дитячі травми досить болючі і вихід з них - це робота з спеціалістом психотерапевтом. Тільки дорослий може усвідомлено вибрати відчуття щастя, дитині така функція не доступна, щастя дитини завжди залежить від батька.
Для того, щоб почуватися, стабільно врівноважено-щасливим потрібен вихід у доросле Я, це можливо шляхом лікування дитячих травм, в процесі професійної психотерапії, де відбувається поступове задоволення дитячих потреб, лікування дитячих травм, коректне психічне дорослішання.⠀
Чи можливо до кінця вилікувати травмоване дитяче Я ? - Так. На сьогоднішній день, психотерапія дає якісні результати в практичній роботі з психікою, як результат зміни психостану, набуття внутрішніх опор, стабільний стан комфорту життя, відчуття щастя, безпеки, перемикання контролю свого життя із зовнішніх факторів на внутрішні, і це вже зовсім інша якість життя.
