Дослідження різних сфер життя свідчать про величезне вплив стосунків з авторитетом на життя людини. Пошук більш сильної людини, симбіоз і злиття з іншим індивідом, нездатність відмовити чи відмовитися, розмитість особових меж... Такі питання часто з'являються у психотерапевтичній практикі.
Продовжую вивчати монографію Гражині Гудайте ( 2020)
,,Відносини з авторитетом та інтеграція сили особистості”.
,,У процесі аналізу наслідків травматичного досвіду і динаміки психотерапевтичного процесу ми виявили, що в результаті пережитої травми в психіці людини утворюється комплекс авторитету. Страх, тривога, пригнічена агресія, являють собою серйозні перешкоди для розвитку зовнішніх стосунків з авторитетом. Все це може спричинити негативне вплив на формування внутрішніх репрезентацій авторитету. А також, на проявлення внутрішнього авторитету>> ( Gudaite,2013)
У контексті цієї праці хочу представити тут випадки кількох своїх клієнток. Вони прийшли в терапію з різними запитами: незадоволеність стосунками з батьком (мамою), начальником, своїм лікарем, постійними конфліктами з партнером.
В однієї з них чоловік так звик до щоденних дзвінків, що коли раптом дружина забувала ,,прозвітувати” татові, то він нагадував їй про це. Звернулася за допомогою з приводу панічних атак.
Інша жінка, батьки якої з її раннього дитинства перебували на заробітках за кордоном, звернулася за допомогою через надмірну тривожність з будь-якого приводу. Вона не могла відмовити батькам, які тероризували її щоденними розмовами про те, що ще треба зробити по господарству. Вони абсолютно не зважали на те, що донька має свою сім'ю, виховує маленьку дитину. ,,Живеш у нашій хаті на всьому готовому. Гроші ми висилаємо. Роби, що кажемо"
Ще одна клієнтка виросла в сім'ї з повним матеріальним достатком. Її батьки ніколи не сварилися, тато працював на керівній посаді, додому приходив пізно,вечіеаяв, спав, знову йшов на роботу. Жінка не пам'ятає, щоб тато колись розмовляв із нею про її дитячі проблеми, гуляв у парку, як це робили інші батьки. А в її підлітковому віці тато пішов із сім'ї до молодшої жінки. У своєму теперішньому житті у клієнтки є проблеми в стосунках з чоловіком: багато років чоловік чинив психологічний тиск, вона терпіла. Звернулась за допомогою з приводу психосоматичних розладів.
Молода жінка, яка виховує чотирьох дітей, зрозуміла, що повністю залежна від батька своїх дітей, який чинить психологічний тиск, останнім часом у конфліктних ситуаціях піднімає на неї руку. Він багато років обіцяє одружитися і нічого для цього не робить. Рідний батько жінки залишив сім'ю, коли їй було два роки, із 6 років жила у бабусі, мама була на заробітках. Її вітчим бив маму,пиячив, потім помер. Хоча жінка запам'ятала його як добру людину. Дівчинкою вона любила вітчима і дуже плакала на його похороні. Каже, що він добре до них ставився, коли був тверезим. Чоловік забороняє їй вчитися і працювати, матеріально їх добре забезпечує. Відчуває себе залежною, від якої очікують лише догляду за дітьми та будинком.
Молода дівчина з 6 років до двадцяти проживала з мамою-заробітчанкою в іншій країні. Вітчим-іноземець ставився до дівчини відносно добре, проте не захотів, щоб вона називала його татом. Наразі проживає в Україні, роботи не має, скаржитися на проблеми з комунікацією. Мала негативний досвід стосунків з кількома молодими людьми (аб'юзивні). Теперішні стосунки оцінює як непогані, не помічає ознак психологічного тиску на собі. Її біологічний батько був агресивним, бив маму під час вагітності, залишивши сім'ю після пологів. З двох до шести років виховувалась бабусю. Звернулася з приводу панічних атак...
Теми, що повторювалися у символічному матеріалі клієнток ( Sandplay, сновидіння), досвід терапевтичних стосунків як на реальному рівні, так і на рівні переносу були основними джерелами розуміння захисних стосунків з авторитетом.
На думку багатьох аналітиків відносини з батьком впливають на формування внутрішніх структур особистості та динаміку взаємодії між ними. Особливе місце тут займає гіпотеза про внутрішній авторитет як центр особистості, дія якого впливає на процеси, пов'язані з самооцінкою, прийняттям рішень, самоствердженням та встановленням психологічних кордонів. Психологічні кордони визначають не лише відносини із зовнішнім світом, а й з несвідомим. Людині необхідно мати адекватну модель відносин із власними агресивними та деструктивними імпульсами, що з'являються з несвідомого” (Ruksaite, 2008)
Життєві ситуації, в яких розвиваються стосунки з партнером, з батьками, зі своїми дорослими вже дітьми, різні. Проте існує універсальне правило – за їх несприятливого розвитку необхідно зупинитися і постаратися зрозуміти, що відбувається. Під впливом комплексу авторитету формуються очікування, які визначають якою саме має бути близька людина.
Успішна психотерапія по суті є розвитком внутрішнього авторитету та підтримкою самобутнього творчого потенціалу особистості.
