БАР
У наш час ментальні захворювання не лише стигматизуються, а й романізуються. Першою була депресія, її діагностував майже кожен, хто хоч трохи захоплювався психологією. На зміну депресії прийшли панічні атаки, які часто самодіагностувалися людьми при задишках. Зараз у лідери починає вириватися БАР або, як кажуть у народі, «біполярка».
Звідки бере коріння романтизація цього не найприємнішого психіатричного захворювання? Тут нічого особливо нового немає, всі витоки йдуть від відомих людей, які розкривали та визнавали, що у них біполярний розлад. Найчастіше ці люди вже давно живуть з діагнозом і приймають медикаментозну терапію та психотерапію, тому вони легко розповідають про своє захворювання, яке їх перестало турбувати. Як відомо, одним із головних симптомів біполярки є манія або гіпоманія. У ці періоди людина максимально активна, практично не спить, генерує купу нових цікавих ідей, наважується на те, що давно хотіла зробити. Збоку може здатися, що це просто ідеальний симптом для людини і, можливо, в цьому головний успіх селеба. Що саме в цьому стані люди творять та домагаються всіх своїх успіхів. Далі людина, яка побачила, що у Каньє Уеста біполярний розлад, асоціює себе з ним і намагається знайти у себе ті ж симптоми, що й у Каньї і звичайно, якщо добре пошукати і притягнути за вуха, то їх можна знайти. І ось ти окрилений станом гіпоманії, думаючи, що це висока та продуктивна активність, розповідаєш своїм друзям, сидячи в хіпстеській крафтовій кав'ярні, про те, що у тебе біполярний розлад і що ти весь такий дуже творчий і незвичайний.
Але насправді стану не те, що манії, а й гіпоманії є багато генеруючими, багато що роблять, але в дев'яти випадках з десяти нічого не закінчують. Через величезний поток думок і дуже розігнане мислення в стані гіпоманії людина береться за десять справ відразу і неадекватно розраховує свої сили. І якщо тобі поставив біполярку лікар, то ти точно знаєш, що після гіпоманії чи манії обов'язково прийде депресія чи субдепресія. За три тижні активності часом можна заплатити чотирма місяцями депресії (все індивідуально). Кожна людина, яка має діагноз БАР чудово знає, що в цьому захворюванні немає нічого хорошого і нічого романтичного. Вся твоя активність майже завжди призводить до порожнечі і ти отримуєш лише ненависть до себе за невиконані сто завдань, які собі поставив у високому стані. І потім ця ненависть до себе почне збільшуватися ще більше в період депресії, коли думатимеш, що ти лінива нікчема, яка нічого не може робити. Якщо у вас є підозри на захворювання БАР, єдиним вірним рішенням буде звернутися до психіатра. Зараз психіатричні захворювання більше не вирок, за винятком прямих крайніх випадків. Краще жити з діагнозом та лікувати його.
