Стаття у тому, що означає терапія без запиту.
У роботі психотерапевта трапляється всяке. Буває й таке, що приходить клієнт, який не може сформулювати запит до терапевта. Обумовлений час на формулювання запиту минає, але цей запит не формулюється.
Щоб знизити напруження очікувань від себе клієнт може сформулювати формальний запит, наприклад повідомивши, що йому потрібно вимовлятися і це допомагає справлятися з життям. Але для терапії це, звичайно, не підходить, оскільки не передбачає, що клієнт змінюватиметься, змінюватиме щось у своєму житті і покращуватиме її якість. А тому - це швидше психологічний супровід, а не терапія. Але клієнт продовжує ходити. Через кілька місяців або років терапевт починає відчувати напругу у зв'язку із цим клієнтом. Важко працювати і не бачити результатів своєї роботи. І тема запиту виринає знову.
Знову неможливо визначити запит. Навіщо приходить клієнт незрозуміло ні клієнту ні самому психотерапевту.
Тоді я думаю про те, що є щось про що клієнт не може повідомити (запит). Адже сам факт повідомлення запиту означає визнати свій біль, потребу в іншій людині (психотерапевті), попросити про допомогу, передати кермо правління терапевту, відпустити контроль.
При чому клієнт не може повідомити навіть цю думку. Думка про неможливість сказати. І тоді він просто ходить.
