Коротко про суть терапії, про метод і чому це працює.
Психодрама заснована на тому, що ми носимо свій внутрішній світ усюди, куди б ми не пішли. Незавершені діалоги і справи, мрії і плани, фантазії і сні, предмети, будинки і люди, значущі для нас, спогади і безкінечність наших чувств, навіть цілі світи – все це живе всередині нас.
У психодрамі людина вирішує свою проблему, розігруючи її.
Чому це працює? Подобається нам це чи ні, але душевну проблему не вирішиш, обдумуючи її. Парадокс: тримаючи проблему в голові, ми збільшуємо її дійсні розміри. Вона стає такою великою, що, досадуючи, ми вибираємо її не помічати. Так слон у кімнаті стає предметом декору, більше того, він завжди там був, та й не заважає він нікому. У сусідів, він, чотири слони в коридорі і нічого, живуть же!
У психодрамі людина дістає нагоду побачити дійсні розміри проблеми, розігруючи ситуацію, де вона виникла.
І виявитись, що вона не така значна, інструменти рішення під боком, і що взагалі, проблема геть в іншому місці.
Побачивши ситуацію збоку, люди на психодрамі часто кажуть: «Ні, так я не хочу, хочу змінити, хочу по-іншому!» Психолог (його в психодрамі звуть провідним, режиссером чи директором) у таку мить зазвичай говорити: «Дій!»
Тоді і починається найцікавіше. Клієнт здійснює ту зміну, про яку говорити.
На словах просто. Але це не завжди так на ділі. Буває просто до відчуття нереальності. Буває важко, дуже важко, і нічого іншого тут не скажеш.
А іноді це просто красиво
