Заздрість частто вважається "поганим" почуттям. Чи насправді це так? І в чому різниця між поняттями "жертва" та "позиція жертви" в психології? Що таке ресурс і де його брати?
Людина, яка являється жертвою будь якого насильства (фізичного чи психологічного) і людина, яка займає позицію жертви - це, як правило, дві зовсім різні і не схожі одна на одну людини.
Людина, яка являється жертвою - потребує допомоги. Вона налякана і через те може боятись просити про допомогу.
Але з часом (в моєму досвіді це часто - так) знаходить в собі сили звернутись до професійного спеціаліста (чи до знайомої порядної, совісної людини, якій можна довіритись) і звертається по допомогу.
Така людина вміє приймати допомогу.
Вміє дякувати. І вміє чути чиєсь - "ні" чи "мені так не підходить".
Вміє з повагою ставитись до цього "ні".
Людина, яка займає позицію жертви - вимагає, шантажує, маніпулює, знецінює, ображається, обмовляє, звинувачує, погрожує, переслідує. Їй всі щось "винні". Особливо ті, кому вона в чомусь заздрить.
Вона не просить про допомогу. Але вимагає від інших таких вчинків і дій, які для неї зручні й комфортні.
Вона не вміє дякувати. І так само не вміє і не вважає за потрібне вміти чути чиєсь "ні". Бо їй же всі "винні", 24/7...
Пишу і стає боляче. Бо пишу з певних причин. Бо бачу й тих і інших людей.
Перші викликають повагу й бажання допомогти.
Останні викликають... позиви блювати. Вибачаюсь, але як є.
Ми всі не ідеальні. І всі помиляємось.
Це правда. Але вибір є завжди!
І це теж правда.
Запрошую сьогодні до себе на консультації і в терапію тих, кому болить зазначена тема.
Тих, кому буває важко відстоювати себе, захищати себе чи свій простір.
Мені теж йдосі буває важко це робити.
Але важко не означає - неможливо! 😉
Пропоную пробувати й перевіряти! 🤗
Всі почуття, які виникають в наc - важливі. Всі. Немає "поганих" почуттів чи "хороших".
Приємні й неприємні мабуть що так... Адже приємно відчувати радість, ніжність, любов.
А от сум, страх, злість, відразу чи заздрість відчувати, напевно, неприємно.
Але важливі вони всі. Бо підказують про нагальну потребу.
Сум важливо відчувати щоб впоратись з горюванням.
Злість, щоб відстояти себе, свої межі.
Страх, щоб піклуватись про себе, берегти себе і своїх.
Відразу щоб зупинитись, помітити і відійти від зайвого чи геть не підходящого мені.
З неприємних почуттів лишилась заздрість.
І мені хочеться трішки більше про неї сказати.
Її часто критикують або ж відхрещуються від неї, роблячи вигляд що її не існує в спектрі почуттів... Ага.)
Це як припустити, що в когось живого) не існує потреби пити воду, наприклад.
Заздрість так само важлива і корисна.
Якщо дослухатись до неї, звичайно.
Адже вона може підказати і про дефіцит в чомусь важливому, і про зони зростання,
і про нагальну потребу у відпочинку, наприклад.
Чи "підсвітити" моє бажання більше піклуватись про себе і побачити, що я чомусь це бажання ігнорую.
І ось там, де є ігнор, буде і складніть.
А якщо ігнорується ціле почуття або й декілька, із серії: "Я така людина, що й не злиться на "хороших" людей і не заздрить нікому" (ага 😉), то тут найвірогідніше будееі симптом, і психосоматика, і позиція "вічної жертви" чи "страждальця"... Цілий букет.
Бо ігнор не подобається нікому, на мій погляд.
Нам подобається щоб нас цінували, помічали, звертали увагу, враховували нас.
От і нашим почуттям це важливо.
Пропоную не ігнорувати. Помічати. Цінувати. Берегти. Себе і свої почуття.
А якщо поки що є в цьому складність, запрошую до себе на консультації чи в терапію.
Про переваги помічати і враховувати себе сказала, а от з явних ризиків нового навику бути цінним для себе є те, що це може не сподобатись оточенню, яке свою цінність здобуває лише маніпуляціями, погрозами чи жертовністю.
Їм це може сильно не сподобатись.)
Але то їхній вибір. А він є у кожного.
І ще з приводу заздрості...
Мені здається, що оті виродки, які прийшли до нас з війною, що вони нам заздрять. Що замість того, щоб створити щось цінне в себе, те, чого не мають самі, вони вирішили руйнувати це в нас, щоб і в нас не було. Та де там! Не діждетесь! 💙💛
І ось знову, нажаль, спостерігаю таку стратегію серед деяких людей.
Як же то важко, напевно, може бути вміти порадіти за когось. Не знищити зв'язок з ним своїм презирством, а саме - порадіти.
Або ж чесно зізнатись собі в тому, що не виходить чомусь - порадіти. Що не радість з'являється від добрих новин про когось. Не радість, а заздрість.
Для такого зізнання потрібна чесність з самим собою, найперше. А для чесності - сила. Знецінювати й зневажати легше.
Важче створювати й берегти створене.
Кому відгукується ця тема (з будь якого боку) і є в ній певні складнощі, запрошую до себе на консультації чи в терапію.
Коли є бажання щось змінювати, як правило, знаходиться й можливість.
Традиційно пропоную пробувати й перевіряти. 💙💛
Де знайти ресурс? І чи справді всі його шукають?
Почну з того, що ні, не всі. Я раніше була стовідсотково впевнена в тому, що ресурс - то знахідка, яка дає людині багато свободи у виборі свого шляху, свого життя, своїх поглядів.
Що ресурс то - свобода.
Та я й зараз стовідсотково так вважаю. 😊
Але.
Свобода - це відповідальність.
Вибір - це відповідальність.
Мій шлях, моє життя - моя відповідальність.
Тобто. Якщо в мене є ресурси, в мене є й можливість брати на себе відповідальність за своє житття.
І тоді доведеться бачити наслідки своїх виборів. І, коли я в ресурсі, я можу на них дивитись. А вони, звичайно ж), далеко не завжди такі, як мені б хотілось.
Коли я в ресурсі, я можу дивитись і бачити свою неідеальність, свої промахи, свої помилки. І, якщо свобода лишається цінністю для мене, я зможу дивитись на свою неідеальність і все ж вибирати її - свободу. А через неї і відповідальність.
За себе. За свої вибори. За своє життя.
І мені правда підходить саме так. Я дуже ціную свою свободу. Тому мені і підходить.
Хоча, звичайно ж, за цим усвідомленням був шлях. І він був різним. І не простим, з перекладання відповідальності за своє життя на інших - також.
Тому не всім вона, виявляється, потрібна та свобода. Бо ж в ній доведеться брати на себе відповідальність за своє життя!
Отакої! 😉
Ні тобі крайнього знайти, ні звинуватити "злих", "черствих" "нерозумних" та "недобрих" людей поруч...
Ні тобі відповідальність за свої "страждання" на них перекласти...
Та навіщо він тоді й здався той ресурс.)
Он без нього скільки "плюшок"!
І саме зараз, в складні часи маніпулятори почуваються особливо комфортно і активно (бо ж і справді всім важко).
Вони навіть не усвідомлюють того, що людина, яка справді має нересурсний стан ні фізично, ні емоційно не здатна на ті маніпуляції, жертовність, брехню, вигадки й закочування очей під лоба, на які (хоч каміння з неба)) завжди здатні аферисти й пристосуванці.
Для мене, наприклад, таке усвідомлення стало вкрай важливим для того, щоб не потрапляти на їхню вудочку і не дозволяти їм використовувати мій власний ресурс в їхніх цілях без мого на те бажання.
А от що стосується першого питання - де знайти ресурс, я з радістю можу поділитись власним досвідом і спробувати допомогти відшукати свій.
І додам наостанок про те, що я впевнена, як є щире, відкрите (не маніпулятивне) бажання віднайти чи відновити свій ресурс, можливість для цього обов'язково знайдеться.
Пропоную пробувати й перевіряти! 😉💝
