Зазвичай це знову-таки пов'язане з дитинством: якщо дівчинка раз у раз сумувала за батьками, потребувала і не отримувала (або отримувала недостатньо) кохання та уваги, подорослішавши, вона починає надавати стосункам, кохання, романам – перебільшене значення.
Тобто головою хочете, а психологічно поки не готові, або в принципі боїтеся шлюбу. Немає у вас ні справжньої потреби у сім'ї, ні внутрішньої готовності її створити. Погуляти, потусуватись, сексом зайнятися ви не проти, а далі не просувається. Можливо, ви виросли в, м'яко кажучи, своєрідній родині – неблагополучній, нездоровій. І спогади про стосунки батьків не схильні до утворення нового осередку суспільства і не залишають надій на гармонію у шлюбі. Швидше за все, ви навіть собі не зізнаєтеся, що не готові до серйозних стосунків, а формулюєте по-іншому : "Мені ніхто не подобається. Не можу ж я зустрічатися з тими, хто не подобається! З сексом та сама фігня: «Секс без кохання – це огидно. А оскільки я нікого не люблю…» Ну зрозуміло. До речі, чоловіки, такі ж неготові до справжньої близькості теж люблять розповісти, що дівки трапляються якісь не чіпляючі – в однієї палець на нозі кривій, в іншої запах кислий, у третьої очей косить ... Це справжнісіньке уникнення і страх перед відносинами. Коли людина не готова ні до шлюбу, ні до відносин, він підсвідомо вибирає партнерів, з якими неможливо їх побудувати. br>
«Якщо ви хочете познайомитися з людиною, яка любить грати в кеглі, треба йти в кегельбан, а якщо ви хочете зустрітися з духовно-багатою, емоційною, привабливою і розумною особистістю, то в кегельбані вам робити нічого», – написав Дейв Баррі у книжці «Подружжя та/або секс». Або якщо простіше – якщо вам потрібно м'ясо ви не шукаєте його в рибному відділі. А якщо мрієте про сім'ю – то не зустрічаєтесь з одруженим.
Закохатися в одруженого маєте повне право, і він має право відповісти вам взаємністю. Далі можливі варіанти.
Варіант а) здорова жінка обирає себе (а вона завжди обирає себе) і каже одруженому: «Я тебе дуже люблю і хочу прожити з тобою все життя. Коли розлучишся – подзвони мені». І обриває зв'язок.
Варіант б) невротичка вибирає стосунки і періодично говорить одруженому: «Ну ти ж обіцяв». А він їй каже: "Ти повинна зрозуміти, як мені важко" і "Ще не час, товаришу" ... Вона поводиться як жертва і все це тягнеться-тягнеться, і до шлюбу не приводить. Але їй же головне, щоб у неї були якісь стосунки, з'ясування, лайки, страждання та примирення! У неї психіка так налаштована. Зазвичай це знову-таки пов'язано з дитинством: якщо дівчинка раз у раз сумувала за батьками, потребувала і не отримувала (або отримувала недостатньо) любові і уваги, подорослішавши, вона починає надавати стосункам, любові, романам – перебільшене значення. Від відносин люди виростають з дітей, які були гіпертрофовано і болісно емоційно від своїх батьків. Вони живуть з одним лише бажанням мати стосунки, бо якщо стосунків у них немає – вони начебто й не живуть.
У себе в голові (синдром незакінчених відносин) і навіть після розлучення або розставання ведете напружені внутрішні діалоги, наприклад, формулюєте, що ще могли сказати в тій сварці. І всіх порівнюєте з попереднім.
