Стаття про те, як клієнт може заважати психотерапевту собі допомогти.
Психотерапія дає можливість зрозуміти та змінити щось у своєму житті за допомогою відносин. Тобто психотерапевт сам по собі не знає секретів про те, як конкретному клієнту вийти з його конкретної ситуації. Рішення знаходиться у відносинах між терапевтом і клієнтом. Терапевт, вступаючи у відносини з клієнтом, має можливість (на певному етапі) вивчати проекції, очікування та встановлення клієнта у безпосередньому контакті.
Розповідаючи терапевту історію свого життя і переживаючи при цьому емоції терапевтичні відносини тільки починають формуватися. На цьому етапі терапевт створює безпечні умови для подальших стосунків із клієнтом. Умови, в яких клієнт зможе без страху говорити про своє ставлення до психотерапевта і бути зрозумілим, залишаючись у відносинах. , Що відбувається з клієнтом за межами кабінету, відходять на другий план. А на перший виступають стосунки із самим терапевтом. Про те як почувається клієнт під час терапевтичної сесії, як йому здається до нього ставиться терапевт, чого він очікує від терапії та терапевта. Саме зараз терапевт має можливість спостерігати закономірності та реакції клієнта та повідомляти про побачене самому клієнту. Відбувається деяка "звірка" почуттів клієнта його побоювань і очікувань із реальністю, коли психотерапевт дає клієнту зворотний зв'язок з приводу озвучених ним переживань.
На цьому етапі клієнт може відчувати сильні ( і далеко не завжди приємні) почуття до свого психотерапевта. Якщо з якоїсь причини клієнт не озвучує свої переживання та претензії терапевту, терапія заходить у глухий кут. Інтенсивність почуттів може бути настільки сильною, що клієнту необхідно їх обговорити, але з терапевтом страшно і він йде до друзів, близьких або навіть на якийсь форум, щоб розповісти, як сильно його поранив і розчарував психотерапевт. Але важливо розуміти, що саме цей біль і розчарування - важливі для успішної терапії, якщо вони будуть обговорені в терапії.
Якщо клієнт відносить почуття до терапевта і проживає їх за За межами терапії він позбавляє терапевта можливості йому допомогти. Під час обговорення цих почуттів з іншими людьми їх інтенсивність знижується та обговорювати їх із терапевтом пропадає необхідність, адже полегшало. Але питання залишається не вирішеним. А далі терапевт разом із клієнтом ходять по колу без можливості з нього вийти.
