Чи корисно читати книги з вирішення психологічних проблем? Відповідь у статті.
Сьогодні я зустрічаю все більше інтересу у суспільстві до психологічної літератури. Книги Франкла, Ялома, Фрейда, Юнга, Литвака та інших можна купити чи не в кожній книгарні зараз. Спілкуючись з людьми інших професій, мені приємно чути, що вони цікавляться психологією, читають книги з тем, що їх цікавлять. Але разом з тим, я часто помічаю, що їхнє життя при цьому або взагалі не змінюється, або відбуваються незначніші зміни.
Чому так? Тут є кілька аспектів: 1) Саме собою знання не дає нічого. Можна багато всього знати зі світу психології, але при цьому не розуміючи, як це стосується мого життя. Я можу прочитати багато книг про самооцінку або про те, як позбутися тривоги, депресії. Але при цьому мені важко буде застосувати це до себе. Або я можу все розуміти, але не нічого робитиму при цьому. Або робитиму, але результат буде малозначним. З цього виходить другий аспект.
2) Щоб змінити щось у психіці, потрібно обходити її захисні механізми. Психіка чинить опір змінам, зберігаючи свою стабільність. Будь-які нововведення трапляються опором. Я це добре помічаю у своїй практиці - клієнт хоче, наприклад, позбутися тривоги, але, як тільки ми підходимо до значних емоційних переживань, як відразу спрацьовує опір у вигляді запізнень на терапевтичну сесію, терапія стає занадто дорогою, клієнтові стає взагалі складно утримувати увагу на цій темі або взагалі вже не потрібно позбутися тривоги. Так психіка зберігає свою цілісність, тому активізуються захисту від нововведень. Найчастіше людина не може сама усвідомити свої захисту, тому кидає те, що почала робити. Для цього потрібна допомога фахівця, щоб обговорювати ці питання та додавати мотивації людині у складні моменти.
3) Важливим є новий емоційний досвід. Щоб зміни відбулися, потрібно пережити новий досвід емоційно – у відносинах із фахівцем. Я можу багато всього знати, але я не зрозумію, як це стосується мене особисто, у моїх глибоких переживаннях. І цей досвід може відбуватися за глибоких і довірчих відносин з психотерапевтом. Психотерапевт для цього проходить кілька років особистої терапії та професійної підготовки, пізнаючи себе та перепроживаючи особисті дитячі травми, щоб вони не заважали при роботі з клієнтами.
Віддаючи належне книгам, вони можуть допомогти людині змінити життя лише в окремих ситуаціях (на поверхневому рівні), але самостійно досягти стабільних та значних змін неможливо. Після проходження курсу психотерапії це стає можливим - людина стає психотерапевтом самому собі, стаючи усвідомленішим.
P.S. Я помічаю, що заняття творчістю також допомагає людині глибше контактувати з самим собою, переживаючи травматичний досвід. Також регулярні заняття філософією мають терапевтичний ефект, оскільки допомагають людині формувати особистий світогляд (який найбільше відповідає особисто йому) і вчить його дивитися на проблеми ніби з боку, зменшуючи залучення до травматичного досвіду (сприйняття мудреця). Хоча ні філософія ні творчість не замінюють психотерапію, але все ж таки вони можуть допомогти людям легше справлятися з життєвими труднощами.
