Про важливість близькості існування відносин
Коли я з тобою говорю про тебе – це основа близькості. Якщо наші відносини носять функціональний характер, коли ми говоримо лише "у справі", то тут немає ґрунту для близькості. Тут виникає самотність у відносинах – ми разом фізично, на одній території, але наші сутності не знаходяться близько. Такі відносини носять формальний характер: "нормально зробив, помилок немає; піди винеси сміття; йди приготуй вечерю тощо". Тут немає інтересу до того, який я, що мене торкається, немає чуттєвого забарвлення. Відносини задихаються, якщо в них існують лише обов'язки, норми та правила.
Якщо я говорю тобі, наприклад: "ти молодець! Цей торт зробив ти; пиріг сьогодні надзвичайно гарний у тебе вийшов!". Так я звертаюсь до тебе, помічаю тебе. Я також питаю тебе: "що ти думаєш про це? Тобі подобається це? Як би ти хотів?" У такому разі я відчуваю, що до мене звертаються не формально, а мене враховують, що я дійсно є. Відносини мешкають зустрічами. Якщо немає обліку бажань, думки, почуттів іншого, то зустрічі двох людей не відбувається у справжності. Такі відносини що неспроможні розвиватися, а залишаються лише на рівні формальності, холоду чи надмірної від іншого. Справжня близькість дає почуття стабільності, життєвості, і такі стосунки хочуть продовження. Для таких відносин не так важливо, як часто, а важливо те, скільки в них є зміст, життєвість.
Для близьких відносин не так важливо кількість проведеного часу. Для них важливіше те, скільки в них життя. Важливо, наскільки вони сповнені дотиком наших сутностей та реалізації спільних цінностей. Якщо ми маємо достатньо часу, спільних цінностей (інтересів), поваги, прийняття, ми хочемо, щоб такі зустрічі повторювалися. Так відносини розвиваються. Навіть коли я не зустріну цю людину більше, то стосунки залишаються, вони не можуть померти, якщо вони були сповнені цінного змісту. Іноді спрага близькості виникає не від сильного кохання, а від гострої самотності. Тому так важливо доглядати відносини, щоб вони живили мене і мою любов до життя.
