Батьківські ролі у короткострокових та довгострокових методах психологічної допомоги
(продовження попередньої статті)
Проблема полягає в тому, що людина, яка звернулася за допомогою, не тільки не здатна достатньо спиратися на себе саму. Найчастіше у нього відсутні навички опори на іншого. Він просто не вміє прийняти опору рівно настільки наскільки це необхідно. Щоб зрозуміти як це працює достатньо згадати як поводяться тонуть, яких намагаються врятувати. Мало хто здатний прийняти підтримку і спокійно лежати на воді. Більшість намагаються вчепитися за рятувальника і тим самим топлять і себе та його. У звичайному житті ця особливість виявляється у бажанні отримати мотивацію, готову відповідь від когось хто точно знає як треба. Тобто. повністю зняти з себе тягар відповідальності за рішення та його наслідки.
У стані кризи така допомога здається вдалим рішенням. Але це ілюзія. Людина добровільно віддає себе у владу батьківській фігурі, яка знову і знову краще знає як жити, знову і знову змушує робити це за правилами, які написані заздалегідь для всіх відразу, як для загальної маси.
Така батьківська фігура не вчить орієнтуватися у власних потребах, помічати власні емоції, надавати значення своїм відчуттям.
Такий батько майже ніколи не сумнівається і майже завжди знає як треба.
– Сема, йди додому!
– Мамо, я замерз?
– Ні, синку, ти зголоднів.
Цю стратегію можна виправдати під час війни.
Вона працює швидко, надійно, над нею не потрібно замислюватись. І навіть дослухатися до себе не потрібно. Потрібно просто робити те, що кажуть. І все буде добре. Але, як би не було погано людині, найчастіше вона не перебуває на реальній війні. Саме тому терапевт, якщо розглядати її батьківську функцію, завжди виконує роль батька іншого типу.
Батько іншого типу, не каже, що робити.
Він допомагає зорієнтуватися у власних потребах. Він здатний побачити вас разом із цими потребами і не засуджувати. Його основне завдання - приймати вас як є і підтримувати в прагненні бути собою, вчитися жити за своїми правилами. Тренер, націлений на швидкий результат, найчастіше є батьком того ж типу, що і біологічний.
У нього може бути набір нових установок. Ці установки можуть вигідно відрізнятися від батьківських і таким чином створювати ілюзію новизни. Але визначальним тут є не нові ідеї та установки. Не те, ЩО каже людина, а то ЯК вона це робить.
Емоційний досвід важливіший за сказані слова. Якщо над вами продовжують чинити насильство – слова не мають значення. Яка різниця скільки разів гвалтівник скаже своїй жертві «я люблю тебе»? Батьківська фігура, яка продовжує знати все краще, ніж ви чините насильство. Швидкі результати, як правильно, обіцяють ті, хто має готовий список власних відповідей на чужі питання.
Погоджуватися на них чи ні – вибір за вами.
