Важливе місце, необхідне абсолютно будь-якій людині
Це місце має бути в житті кожної людини. Але не всім пощастило його мати.
У психотерапевтичній практиці на певному етапі ми завжди приходимо до цієї теми.
Пам'ятаєте, у дитинстві багато хто з нас будував халабуди? А хтось залазив у шафу... Треба було якось закритися від зовнішнього світу і відчути себе у своєму, хоч і маленькому, але такому захищеному місці.
Пам'ятаю, якось на консультації одна матуся запитала мене про те, як правильно чинити з дитиною, яка після сварки з нею завжди залазить під ліжко. Її це дуже дратує, адже «він ховається від розмови, конфлікт не вирішується, і щоразу одне й те саме...»
Що робити?
Дістати його звідти силою?< /p>
Залишати там, поки сам не вилізе?
Ось чому? Чому нас у школах цьому всьому не вчили?!
Ми можемо зробити багато помилок у відносинах із близькими, а потім «зализувати рани» кожен по-своєму...
Зараз набагато простіше . Є маса інформації про психологію розвитку, молоді батьки стають все більш усвідомленими у вихованні дітей. Але часто про себе вони забувають. Намагаються захистити дітей від різних неприємностей, а на себе сил і часу вже не вистачає.
Але дорослі, як і діти, потребують цієї «халабуди» - захищеного місця, в якому хоч на деякий час можна сховатися і перепочити.
Коли у реальному житті такого притулку немає, доводиться шукати його у внутрішньопсихічному просторі. І там людина заповнює свої ресурси. Це не видно, так, але це відчувається...
Згодом з'являється здатність організовувати такий простір у реальному житті. Дається дозвіл побути там без почуття провини. Приходить розуміння, що це справді важливо.
Місце внутрішнього спокою може змінюватися, трансформуватися. Воно у кожного своє.
Подумайте, чи є таке місце у Вашому житті?
Як часто Ви дозволяєте собі бувати там?
