(Невеликий епізод терапевтичної роботи).
Клієнтка, молода дівчина, 25 років, 1,5 роки живе у цивільному шлюбі. Звернулася з проблемами у відносинах.
На одній із сесій працювали з темою її гіперконтролю.
- Я мушу все контролювати. Так мені спокійно. Але тоді я своїм контролем давлю та ламаю мого чоловіка. Так було у попередніх стосунках. Але й слабкий чоловік мені не потрібний! Замкнене коло… - А можеш навести приклад? - Ну от зараз у нас у спальні немає телевізора. Тому що я можу засинати тільки у темряві та тиші. А мій хлопець – навпаки. Лише під телевізор. А в тиші він повертається і не спить. Так от тепер він засинає у вітальні, а я у спальні. Але це жахливо. Я прокидаюся, йду бужу його, змушую лягати зі мною. Він сердиться, не висипається. Це ж про гіперконтроль? І про те, що все має бути на мою думку? Так ось і мучимося ... Не знаю як бути ... З сексом у нас все ок. Це про інше…
-Цікаво, а тобі обов'язково потрібно, щоб він спав поряд?
- Так. Інакше не повинно бути. Так правильно.
- Уяви, що ось зараз ви в спальні обидва і засинаєте поряд. Що ти відчуваєш?
- Це ідилія.
- А тепер уяви, що ви нарізно, ти в спальні в темряві, а він на дивані, з телевізором. Що відчуваєш?
- Так не правильно. Ми ніби в сварці… про конфлікт якийсь.
- Тобто, у тебе є ідея, що якщо люди сплять окремо, то вони посварилися...
-Так, я як ніби в цей момент не впевнена, що він мене любить, що у нас все добре... - Отже, коли він засинає поруч, то у вас все добре... А як ти ще можеш зрозуміти, що у вас все добре?
- Ну…. Запитати, напевно. - А наприклад, перед сном ти можеш це прояснити? Або придумати ритуал, як ви бажаєте один одному приємного сну, зі словами кохання. Уяви собі таку сцену. А потім ідеш спати в темряву та тишу. І як тобі там зараз?
- О, досить комфортно! Зовсім немає попередніх відчуттів. Сьогодні ж спробую!
PS.: і цей епізод не про гіперконтроль, а про розуміння своїх потреб. І про повагу до потреб того, хто поруч.
